Справа № 2-61/10                                                                    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 жовтня 2010 р.         Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

          головуючого         судді   Ходирєвої І.В.                              

          при секретарі                    Томенко К.О.

          за участю адвокатів          ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ подружнього майна, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

Сторони  перебували у шлюбі з 24.04.2004 р. по 1.09.2009 р. Шлюб розірвано 1.09.2009 року на підставі  рішення Антрацитівського міськрайонного суду.

      27.10.2009 року позивачка звернулася до суду із позовом, в яком вказує, що за час шлюбу вони з чоловіком надбали 2-х кімнатну квартиру загальною площею 53,5 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., яка розташована за адресою: м.Антрацит, вул.9 травня, 1/103. Ця квартира була придбана за договором купівлі-продажу від 30.06.2005 року та зареєстрована на відповідача.

            Також вказує, що після  припинення спільного проживання вона змушена тимчасово проживати у рідних. Оскільки добровільно вирішити майнові питання з відповідачем неможливо, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

       Вважає, що спірна квартира належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності, тому просить розділити між ними сумісне набуте майно, визнавши за нею ? частину квартири АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала  свої позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що спірна квартира придбана нею у 2005 році в шлюбі з відповідачем, а тому спірне майно є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя і на підставі ст.ст. 60, 69,70 СК України підлягає розділу в рівних частках. Також пояснила, що для придбання квартири відповідач, який на той час був її чоловіком, отримав кредит на суму 10 000 грн. Оскільки вартість квартири на момент угоди складала 20 000 грн., то 10 000 грн. їм  дали батьки з обох сторін: 5 000 грн. -  її  батьки  та  5 000,0 грн. - батьки відповідача. Позивачка також пояснила, що хоча в період шлюбу з відповідачем офіційно не працювала на підприємстві, але постійно підробляла («шила вдома») і її вклад у сімейний бюджет був значний, а тому кредитом батька відповідача для придбання спірної квартири не користувалася. Таким чином, грошові внески у придбання квартири  з обох сторін є рівні: 10 000 грн. – з загального сімейного бюджету та по 5 000 грн. надали батьки, тому спірне майно є їх спільною сумісною власністю як подружжя. Після припинення спільного проживання вона мешкає у батьків і спірним майном не користується, тому що відповідач заважає їй проживати в квартирі. Вважає, що має право на ? частину спірної квартири, тому просить суд визнати за неї це право.

      У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково, просить визнати за позивачкою право власності на ? частину спірної квартири, пославшись на те, що майно було придбано у значній мірі  за рахунок його батьків. В обґрунтування своєї позиції пояснив, що на момент придбання  квартири  вони  з позивачкою прожили всього 14 місяців і накопичень не мали. На той час позивачка не працювала, а він отримував невелику заробітну плату, яку витрачали на предмети першої необхідності, одяг, продукти харчування та купівлю меблів. Для придбання квартири вони з батьком 23.06.2005 року оформили кредитні договори в банку «Аваль» на загальну суму 25 000 грн.  і на ці гроші 30.06.2005 року  придбали спірну квартиру за 20 000 грн. Останні 5 000 грн. витратили на оформлення угоди купівлі- продажу та облаштування квартири. Кредити виплачували його батьки, які отримують пенсії, зарплати, регресні виплати, що в загальній сумі складає більш як 5 000 грн. щомісяця. Вони з позивачкою виплат в погашення кредиту не проводили і доказом цього є те, що квитанції по здійсненню операцій знаходяться у його батьків, а самі виплати проведені одноразово (по його кредиту та кредиту батька) в дні отримання зарплат та пенсії його батька. Звернув увагу суду на те, що  по обох кредитах поручителем була його мати - ОСОБА_5. Позивачка, яка на час придбання кредиту була його дружиною, а не в оформленні кредиту, а не в його погашенні участі не приймала. Ініціатором розлучення є позивачка, також вона зі своєї  ініціативи пішла з квартири, але в позовній заяві вказала, що їй заважають проживати в спірній квартирі. Він намагався вирішити спір добровільно, запропонував їй виплатити ? частину вартості квартири, але вона відмовилася. Вважає, що спірне  майно у значній мірі  придбане за гроші його батьків, але, оскільки угода купівлі-продажу була здійснена у період його шлюбу з позивачкою, то він згоден визнати за нею ? частину квартири.

Суд , вислухавши сторони, дослідивши інші докази по справі, вважає позовні вимоги як такі, що належать частковому   задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/, а згідно ч. 2 – вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом  права спільної сумісної власності подружжя.

У судовому засіданні сторони погодилися, що спірне майно є їх спільною сумісною власністю як подружжя ( але в різних частинах).

При цьому, як пояснили обидві сторони, позивачка після припинення спільного проживання мешкає у батьків і спірним майном не користується.

Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

      Суд, таким чином, вважає доведеним у судовому засіданні обсяг наступного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя на час припинення проживання, вартість якого визначено судово-технічною експертизою: квартира АДРЕСА_1, яка розташована у м.Антрацит Луганської області, вартістю 105 804,0 грн.

Ч. 1 ст. 69 СК України закріплює права дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення, а відповідно до ч. 2 – неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо порядку поділу майна, загальна вартість якого становить 105 804,0  гр., то суд  вважає за необхідне поділити вищезазначене майно наступним чином:

            - ОСОБА_3 –

? частину квартири АДРЕСА_1, яка розташована у м.Антрацит Луганської області., а всього на суму 26 451,0  грн., визнавши за нею право власності на зазначене майно;

     - ОСОБА_4 -

? частини квартири АДРЕСА_1, яка розташована у м.Антрацит Луганської області.,   а всього на суму 79 353,0   грн, визнавши за ним право власності на зазначене майно.

    Розподіляючи майно таким чином, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а на підставі ч.3 цієї статті кожна сторона повинна довести ти обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може взяти до уваги запропонований позивачкою  ОСОБА_3 варіант поділу спільної  сумісної  власності, дотримуючись рівності часток сторін,  оскільки у судовому засіданні  вона не довела обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог. Так, позивачка пояснила судові, що для придбання спірної квартири вони з відповідачем отримали на його ім»я кредит на суму 10 000 грн. та сплачували його за рахунок сімейного бюджету, але ні квитанцій, ні чеків, ні касових ордерів судові не надала. Крім того, позивачка навіть  не знала  суму кредиту, оскільки вказала суму 10 000 грн., а згідно кредитного договору №014/11-48/496 від 23.06.2005 року відповідач ОСОБА_4 отримав  кредит на суму 15 000 грн. Також позивачка пояснила, що на придбання квартири її батьки надали їй 5 000 грн., але у судовому засіданні її батьки цей факт не підтвердили. Батько позивачки свідок ОСОБА_6 пояснив, що у нього на праві власності є 2 житлових будинка, і він пропонував один з них сторонам для проживання, але дочка з зятем відмовилися («тому що там потрібно робити»). Він іноді допомагав дочці матеріально, але грошей на придбання квартири не надавав. Мати позивачки свідок ОСОБА_7 також пояснила суду, що допомагала сім»ї дочки продуктами харчування, одягом, іноді грошима, але на придбання квартири грошей не давали. В обґрунтування позову позивачка також пояснила, що хоча в період шлюбу з відповідачем офіційно не робила на підприємстві, але постійно підробляла («шила вдома») і її вклад у сімейний бюджет був приблизно 200,0 грн. щомісяца, а тому кредитом батька відповідача для придбання квартири не користувалася, але доказів даному твердженню не надала. Таким чином, позивачка ОСОБА_3 не довела судові  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Задовольняючи позов  у розмірі та варіанті, якій запропонований відповідачем, суд  значно відступає від рівності часток подружжя,  але вважає такий варіант обґрунтованим.  

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у постанові від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»  роз»яснів у п.23, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно з»ясовувати зокрема джерело і час його придбання.

В обґрунтування своєї позиції відповідач ОСОБА_4 пояснив, що для придбання спірної квартири вони з батьком 23.06.2005 року оформили кредитні договори в банку «Аваль» на загальну суму 25 000 грн.  і на ці гроші 30.06.2005 року  придбали спірну квартиру за 20 000 грн. Останні 5 000 грн. витратили на оформлення угоди купівлі- продажу та облаштування квартири. Кредити виплачували його батьки, а вони з позивачкою виплат в погашення кредиту не проводили і доказом цього є те, що квитанції по здійсненню операцій знаходяться у його батьків, а самі виплати проведені одноразово (по його кредиту та кредиту батька) в дні отримання зарплат та пенсії його батька.

Відповідач надав судові копії кредитних договорів: № 014/11-48/496 від 23.06.2005 року  та №  014/11-48/497 від 23.06.2005 року, згідно яких   вони з батьком ОСОБА_8 отримали кредит відповідно на суму 15 000,0 грн. і 10 000,0 грн. Поручителем по обох кредитах була  мати відповідача - ОСОБА_5. (а.с.19-21, 23-25)  

Договір купівлі-продажу спірної квартири укладений та нотаріально засвідчений 30.06.2005 року за реєстровим номером 1255.  Сума угоди – 20 000,0 грн. (а.с.9)

Таким чином, відповідач підтвердив, що 23.06.2005 року вони з батьком оформили кредитні договори в банку «Аваль» на загальну суму 25 000 грн., а 30.06.2005 року  придбали спірну квартиру за 20 000 грн.

Також відповідач надав судові квитанції про виплату сум в погашення кредиту на ім»я відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_8 згідно яких оплата по обох квитанціях провадилася одноразово. (а.с.27-189)

Цей факт підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_4 /кожен окремо/.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що  його батьки були джерелом фінансування при  придбанні спірної квартири і вважає цю обставину як таку, що  має істотне значення.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін як подружжя, вартість якого визначена судово-технічною експертизою (і яку визнали сторони) та складає  105 804 грн.   (а.с.223-233)

Оскільки сторони не досягли згоди щодо порядку поділу майна, то суд  вважає за необхідне поділити вищезазначене майно не дотримуючись рівності часток сторін.

 Задовольняючи позов  у розмірі та варіанті, який запропонований відповідачем, суд  значно відступає від  засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, тому що відповідач  довів судові  обставини, на які він  посилався як на підставу своїх вимог.

 У судовому засіданні  позивачка не просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати, але вказала про це   у позовній заяві. (а.с.3)          

              Оскільки рішення постановлено на користь позивачки, але позов задоволено частково, то судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України присуджуються їй  пропорційно  до розміру задоволених позовних вимог.

                Позивачка документально підтвердила судові витрати на оплату судового збору в сумі 218,58 грн., витрат на інформаційно-техничне забезпечення в сумі 120,0 грн. та оплату судово-техничної експертизи всумі 860,40 грн.

                Оскільки позов задоволено в розмірі 50 % від  заявлених вимог,  то суд присуджує позивачці з відповідача понесені нею судові витрати: судовий  збір в розмірі  45,93 гр. (105804 : 4 – 218,58) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі  60,0 гр., витрати на експертизу 430,20 грн., а всього в сумі 536,13 гр. (а.с.1,2,222)

                На відшкодуванні витрат, пов»язаних з правовою допомогою адвоката, а ні в судовому засіданні, а ні в позовній заяві позивачка не наполягала, документів, які підтверджують розмір цих витрат, суду не надала.

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 84, 88, 213-215  ЦПК України, ст.ст. 60-61, 63, 65, 69-72 Сімейного Кодексу України, суд, -

                                                             В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги   ОСОБА_3 задовольнити частково .

    Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя  - квартиру, яка розташована за адресою: м.Антрацит  Луганської області, вул.9 мая, 1/103, та складається з двох житлових кімнат  житловою площею 28,6 кв.м., загальною площею 49,5 кв.м.,

визнавши за ОСОБА_3 право власності на  1/4 частину зазначеного майна, за ОСОБА_4 - право власності на 3/4 частини зазначеного майна.  

      Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 45,93 гр, витрати на інформаційно-техничне забезпечення в сумі 60,0 грн. та витрати на експертизу 430,20  грн., а всього в сумі  536,13 грн.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення.

           Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення  можуть подати  апеляційну  скаргу протягом  десяти днів з дня отримання цього рішення.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

    Суддя                                                                             І.В.Ходирєва.