АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-66 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Федорець С.В.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Приймака В.М.,
Денисенко Т.С.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4
на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ДОЦ «Волна», ВАТ «Дніпромеханомонтаж», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, комісії з припиненням юридичної особи ТОВ «ДОЦ «Волна», голови комісії ОСОБА_11 про визнання недійсним та скасування наказу про відсторонення від роботи від 10.08.2006 року, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення від 11.08.2006 року, поновлення на роботі, зобов’язання надати дублікат трудової книжки, визнання недійсним та незаконним акту від 11.08.2006 року, визнання неправомірним трудового договору (контракту), визнання неправомірним наказу № 5 про зміну умов оплати праці, визнання недостовірним відомостей у характеристиці, озвученої у судовому засіданні 04.11.2008 року, зобов’язання нарахувати зарплату за лютий-травень 2006 року в сумі 5200 грн., компенсацію інфляційних втрат за лютий-травень 2006 року, стягнення заборгованості по зарплаті за лютий-травень у сумі 5200 грн. та інфляційних втрат, середнього заробітку за час затримки виплати зарплати, заборгованості по зарплаті за серпень 2006 року, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом.
У позові зазначила, що наказом № 3 від 01.02.2006 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «ДОЦ «Волна» безстроково з тривалістю робочого тижня – 40 годин. Оклад головного бухгалтера складав 1300 грн.
11.08.2006 року заступником директора ТОВ «ДОЦ «Волна» ОСОБА_12 був виданий наказ про звільнення її з роботи у зв’язку з прогулом. Позивачка також зазначила, що отримала заробітну плату лише за червень та липень 2006 року, розрахунку по заробітній платі за лютий, березень, квітень, травень та серпень не було, таким чином загальна сума заборгованості по заробітній платі складає 5732 грн. Оскільки позивачка вважає, що наказ про її звільнення є незаконним, стягненню з відповідача підлягає також середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5968 грн. Як зазначає позивачка незаконним звільненням були порушені її конституційні права, завдано моральних та фізичних страждань та спричинено моральну шкоду.
Уточнивши свої позовні вимоги позивач просила суд визнати недійсним та скасувати наказ про відсторонення її від роботи від 10.08.2006 року, визнати недійсним та скасувати наказ про її звільнення з роботи від 11.08.2006 року, поновити її на роботі, зобов’язати відповідачів надати їй дублікат трудової книжки, визнати неправомірним трудовий договір (контракт), укладений між нею та відповідачем, визнати неправомірним наказ № 5 про зміну умов оплату праці, визнати недостовірними відомості у характеристиці на позивачку, озвучені у судовому засіданні 04.11.2008 року, визнати її кредитором та зобов’язати відповідача нарахувати їй зарплату за лютий-травень 2006 року, стягнути з відповідачів на її користь заборгованість по зарплаті за лютий-травень 2006 року у розмірі 5 200 грн. та інфляційні втрати за цій період у розмірі 2 534 грн., середній заробіток за час затримки виплати зарплати у сумі 40 392 грн., заборгованість по зарплаті за серпень 2006 року у сумі 59 грн. та інфляційні втрати за цей період у розмірі 497 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 272 грн., моральну шкоду, заподіяну у результаті незаконного звільнення у розмірі 5 000 грн. та моральну шкоду, спричинену несвоєчасною виплатою заборгованості по заробітній платі у розмірі 1 500 грн.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ДОЦ «Волна» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 241 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати зарплати змінити та задовольнити її позовні вимоги в цій частині відповідно до її позовних вимог. В іншій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що позивач була прийнята на роботу до ТОВ „ДОЦ „Волна” на посаду головного бухгалтера згідно з наказом № 3 від 01.02.2006 року, з окладом у відповідності до штатного розкладу 1 300 грн.
10.08.2006 року наказом б/н заступника директора ТОВ „ДОЦ „Волна” ОСОБА_12 позивач була відсторонена від роботи, а 11.08.2006 року вона була звільнена з роботи наказом заступника директора ТОВ „ДОЦ „Волна” ОСОБА_12 за прогул на підставі пункту 4 ст. 40 КЗпП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_13 зазначає про те, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову в частині скасування вищезазначених наказів про відсторонення її від роботи та звільнення з роботи, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., заподіяної внаслідок її незаконного звільнення з роботи.
З такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись до суду за вирішенням трудового спору у тримісячний термін з моменту, коли він дізнався про свої порушені права.
Судом встановлено, що позивач була ознайомлена з наказом від 10.08.2006 року про її відсторонення від роботи в цей же день, що підтверджується оригіналом її доповідної записки від 11.08.2006 року (т.1 а.с. 324).
Разом з тим, із вимогою про визнання цього наказу незаконним та його скасування позивач звернулась лише 07.10.2008 року (т.2 а.с. 196-198).
Вимоги щодо поновлення строку на оскарження вищезазначеного наказу позивачем не заявлялись.
За таких обставин суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову в цій частині.
Законно та обґрунтовано суд першої інстанції відмовив позивачу у позові про визнання незаконним наказу від 11.08.2006 року про її звільнення та поновлення на роботі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не дав оцінки тим обставинам, що вона була відсторонена від роботи наказом від 10.08.2006 року, її кабінет був опечатаний, а місце роботи в цей період їй було визначено директором ТОВ „ДОЦ „Волна” ОСОБА_14 на території товариства, де вона і перебувала на протязі робочого часу 11.08.2006 року.
Зазначені доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Відмовляючи позивачу у позові щодо визнання незаконним наказу про її звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача було проведено на законних підставах.
Зокрема, позивач не надала суду доказів того, де саме їй було визначено робоче місце на території товариства після її відсторонення від роботи. Крім того, у своєму письмовому поясненні, копія якого є в матеріалах справи (т.1 а.с. 325), позивач зазначала про те, що 11.08.2006 року вона знаходилася на пляжі разом із ОСОБА_14
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок незаконного звільнення.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові щодо видачі позивачу дублікату трудової книжки спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, відповідно до оригіналу акту комісії від 13.08.2006 року (т.1 а.с. 294-297) при вскритті бухгалтерії ТОВ „ДОЦ „Волна” наявності трудової книжки позивача виявлено не було.
Законно та обґрунтовано суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу № 5 від 01.02.2006 року та визнання позивача кредитором по заробітній платі за період з лютого по травень 2006 року та стягнення заробітної плати та інфляційних виплат за цей період.
Судом встановлено, що до свого звільнення з роботи позивач не зверталась до суду з такими вимогами. Виконання наказу № 5 від 01.02.2006 року було покладено на позивача, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач знала про існування цього наказу, а тому з неповажних причин пропустила строк для звернення до суду із цією вимогою.
Не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені відповідними доказами доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині відмови у позові щодо визнання незаконним трудового договору (контракту). Відмовляючи позивачу у позові в цій частині, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач без поважних причин пропустила строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, для звернення до суду із зазначеною вимогою.
Відмовляючи позивачу у позові в частині визнання недостовірними відомостей, викладених у характеристиці на позивача та озвучених у судовому засіданні 20.10.2008 року по цивільній справі № 2-492/08, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені позовні вимоги не підтверджені відповідними доказами. Зокрема, позивач не надала суду доказів на підтвердження оприлюднення характеристики на її ім’я, не зазначила про те, які саме відомості, викладені в характеристиці, є недостовірними, не зазначила жодного доказу на підтвердження недостовірності викладених у характеристиці відомостей, не зазначила спосіб їх спростування.
Відмовляючи позивачу у позові в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за серпень 2006 року та компенсації за невикористану відпустку, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищезазначені грошові суми були перераховані позивачу відповідачем 01.02.2008 року, а тому у відповідача відсутня заборгованість по цим платежам перед позивачем (т.1 а.с. 323).
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунок заборгованості по цим видам платежів, зроблений позивачем, є невірним оскільки при проведені розрахунку позивач виходила із розміру свого посадового окладу, а не фактичної заробітної плати.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 241,68 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що середньоденний заробіток позивача на день її звільнення складав 52,02 грн., а затримка розрахунку складала 293 дні.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги та відхилив розрахунок з цього приводу позивача, зазначивши, що позивач визначила середньоденний заробіток на день її звільнення у розмірі 63,41 грн., помилково виходячи зі свого посадового окладу, а не розміру фактично отриманої заробітної плати, що суперечить вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Відмовляючи позивачу у позові в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, суд виходив із того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Діюче законодавство передбачає можливість стягнення грошового еквіваленту на відшкодування моральної шкоди з роботодавця на користь працівника у разі порушення трудового законодавства з боку власника підприємства або уповноваженого ним органу.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України щодо своєчасного розрахунку з позивачем по виплаті заробітної плати при її звільненні.
Колегія суддів вважає за можливе задовольнити позов в цій частині у повному обсязі в розмірі 1 500 грн., оскільки, на думку колегії, сам факт несвоєчасного розрахунку з позивачем по заробітній платі при її звільненні спричинив позивачу моральні страждання та переживання, порушив звичний для неї уклад життя, змусив позивача застосовувати додаткові зусилля для своєї нормальної життєдіяльності.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок несвоєчасного розрахунку по заробітній платі при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2009 року у цій справі в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, пов’язаної з несвоєчасною виплатою заробітної плати при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: „Стягнути з ТОВ „ДОЦ „Волна” на користь ОСОБА_3 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з несвоєчасною виплатою заробітної плати при звільненні”.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-66 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Федорець С.В.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Приймака В.М.,
Денисенко Т.С.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4
на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ДОЦ «Волна», ВАТ «Дніпромеханомонтаж», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, комісії з припиненням юридичної особи ТОВ «ДОЦ «Волна», голови комісії ОСОБА_11 про визнання недійсним та скасування наказу про відсторонення від роботи від 10.08.2006 року, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення від 11.08.2006 року, поновлення на роботі, зобов’язання надати дублікат трудової книжки, визнання недійсним та незаконним акту від 11.08.2006 року, визнання неправомірним трудового договору (контракту), визнання неправомірним наказу № 5 про зміну умов оплати праці, визнання недостовірним відомостей у характеристиці, озвученої у судовому засіданні 04.11.2008 року, зобов’язання нарахувати зарплату за лютий-травень 2006 року в сумі 5200 грн., компенсацію інфляційних втрат за лютий-травень 2006 року, стягнення заборгованості по зарплаті за лютий-травень у сумі 5200 грн. та інфляційних втрат, середнього заробітку за час затримки виплати зарплати, заборгованості по зарплаті за серпень 2006 року, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2009 року у цій справі в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, пов’язаної з несвоєчасною виплатою заробітної плати при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: „Стягнути з ТОВ „ДОЦ „Волна” на користь ОСОБА_3 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з несвоєчасною виплатою заробітної плати при звільненні”.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: