КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №2-а-49/09                                                        Головуючий у 1- й інстанції Ярошенко С.М.

Суддя - доповідач:  Цвіркун Ю.І..

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2010 р.          м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд  у складі:

Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;

суддів             –                        Зайця В.С.,

                                  Петрика І.Й.,

при секретарі судового засідання  – Петриченко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за  апеляційною скаргою  Громадської організації «Екологія та соціальний захист Сквирського району»на ухвалу  Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня  2009 року у справі за позовом Громадської організації «Екологія та соціальний захист Сквирського району»до Сквирської районної ради  Київської області про  визнання недійсним  рішення,

в с т а н о в и в:

Громадська організація «Екологія та соціальний захист Сквирського району»звернулася до Сквирського  районного  суду Київської області з позовом до Сквирської районної ради  Київської області про  визнання недійсним  рішення.

Ухвалою Сквирського районного суду  Київської області  від 24 грудня  2009 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою  Сквирського  районного  суду  Київської області від 24 грудня  2009 року, Громадська організація «Екологія та соціальний захист Сквирського району»звернулася до Київського  апеляційного  адміністративного  суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у  справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду  першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Суд першої  інстанції, закриваючи провадження у справі, мотивував своє рішення тим, що предметом спору у даній справі є рішення органу місцевого самоврядування, яке не є нормативно-правовим актом та не може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв’язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України  справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З обставин справи випливає, що спірні правовідносини  виникли між сторонами  з приводу прийняття рішення  органом місцевого  самоврядування  про  попереднє погодження відведеня земельної ділянки.

У рішенні Конституційного Суду України від 01  квітня  2010 року  по справі №10-рп/2010 зазначається, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції“, слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень; –положення пунктів „а“, „б“, „в“, „г“ статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень; –положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності“ слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Встановлено, що позивачем оскаржується  рішення  Сквирської міської ради Київської області  від 28 серпня  2007 року №02-12-05 «Про попереднє погодження місця розташування об’єкта (заводу по виробництву теплоізоляційних матеріалів) на земельній ділянці площею 28,0 га в північній промзоні міста Сквира в межах Сквирської міської ради Сквирського району Київської області».

Даним рішенням вирішено: 1) надати попереднє погодження місця розташування об’єкта (заводу по виробництву теплоізоляційних матеріалів) на земельній ділянці площею 28,0 га в північній промзоні міста Сквира в межах Сквирської міської ради Сквирського району Київської області, підприємству зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА»; 2) при відведенні земельної ділянки передбачити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та розробити робочий проект із землеустрою щодо зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок рекультивації порушених земель при знятті родючого шару ґрунту; 3) перед початком проектування замовнику розробити обґрунтування розміру санітарно-захисної зони; 4) відведення земельної ділянки, право користування нею та дозвіл на будівництво об’єкту оформити в установленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи зазначені норми закону та предмет спору, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку,  що справа за позовом  Громадської організації «Екологія та соціальний захист Сквирського району»до Сквирської районної ради  Київської області про  визнання недійсним  рішення,  має публічно-правовий характер   та  повинна розглядатися в порядку   адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про застосування п.1 ч.1 статті 157 КАС України.

В силу п.3 ч.1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Стаття 204 КАС України встановлює підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи положення чинного законодавства України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа має бути направлена до суду першої інстанції  для продовження розгляду.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 204 КАС України.

Керуючись  статтями 195, 196, 199, 204, 205 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну  скаргу Громадської організації «Екологія та соціальний захист Сквирського району»задовольнити.

Ухвалу  Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня  2009 року скасувати.

Справу  за позовом  Громадської організації «Екологія та соціальний захист Сквирського району»до Сквирської районної ради  Київської області про  визнання недійсним  рішення направити до суду першої інстанції для  продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили  з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню, як така що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:                                                                                       Ю.І. Цвіркун

Суддя:                                                                                                   В.С. Заяць

Суддя:                                                                                                   І.Й. Петрик

Складено у повному обсязі 25.10.2010р.