ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.08.2006 | Справа №2-23/10428-2006А |
Запозовом Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (96102, АР Крим, м.Джанкой, вул.Советська,15А)
До відповідача Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Дзержинського,30)
Про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Г.М.Іщенко
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача Целіщєва Г.О. - представник, дов. від 14.04.2006р. №652, Рєзникова В.В.- представник. дов. від 22.03.2006р. №957
Від відповідача не з’явився
Сутність спору: Джанкойське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулося до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання не чиними податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р.:
-№0001101530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 344228,34грн. ( 50% за затримку на 271 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 688456,68грн.);
-№0001121530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 15638,84грн. ( 20% за затримку на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 73194,20грн.);
-№0001111530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 201323,89грн. (20% за затримку на 87 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1006619,45грн.).
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позов, вважає, що при відсутності своєчасності уплати узгодженого податкового зобов’язання у платника податків виникає податковий борг, при погашенні якого до нього застосовуються штрафні санкції згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Представник відповідача у судове засідання 28.08.2006р. не з’явився. В матеріалах справи є заперечення на позов. Всіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час і місце слухання справи. Суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає подальшому розгляду справи. Згідно пункту 4 частини1 статті128 Кодексу адміністративного судочинства України справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд
встановив:
16.03.2006р. Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати податку на додану вартість Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства за період з 31.12.2003р. – 27.06.2003р.(а.с.7).
На підставі акту перевірки від 16.03.2006р. №839/15-2/03348100 встановлено порушення вимог підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що призвело до несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Дані порушення з’явилися підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р.: №0001101530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 344228,34грн.; №0001121530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 15638,84грн.; №0001111530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 201323,89грн.(а.с.45, 52, 57).
Суд вважає, що позовні вимоги Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства обґрунтовані і підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.
Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення вимог вказаного Порядку прийняв спірні податкові повідомлення-рішення лише на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” без посилань на акт перевірки (а.с.45,52,57).
Відповідно до статті 11 Закону Україні „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 251-XII фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Вищезгадані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III.
Згідно підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;
-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.
Відповідно до п.1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідач прийшов до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, які визначені в поданих платником деклараціях за період з 31.12.2003р. по 27.06.2003р., сплатив з порушенням строків сплати, а саме:
- за затримку на 87 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1006619,45грн. зобов’язаний сплати штраф в сумі 201323,89грн. ( 20% від 1006619,45грн.);
-за затримку на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 73194,20грн. зобов’язаний сплати штраф в сумі 15638,84грн. ( 20% від 73194,20грн.);
за затримку на 271 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 688456,68грн. зобов’язаний сплати штраф в сумі 344228,34грн. ( 50% від 688456,68грн.).
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Актом документальної перевірки від 16.03.2006р. №839/15-2/03348100 за період з 31.12.2003р. по 27.06.2003р. встановлений факт несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Однак, відповідач не прийняв до уваги, що між Джанкойським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (позивачем) і Джанкойською об’єднаною державною інспекцією в АР Крим (відповідачем) 23.05.2001р. був укладений договір розстрочки №4(а.с.27).
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що Державна податкова інспекція надає платнику розстрочку сплати податкового боргу під проценти, розраховані за період, що починається від дати укладення договору та закінчується останньою датою погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент чергової сплати розстроченого платежу на загальну суму 611480,87грн. на період з 23.05.2001р. до 19.11.2004р. ( а.с.27).
Згідно вказаного договору позивач зобов’язаний сплатити податок на додану вартість у розмірі 453029,00грн. (а.с.28).
За порушення термінів сплати розстрочених сум позивачу були нараховані штрафні санкції в сумі 132653,90грн. Однак, згідно Податкового роз’яснення щодо застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі змінами та доповненнями за порушення строків сплати розстрочених на підставі статті 18 цього Закону сум податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 07.10.2005р. N434, за порушення термінів сплати розстрочених сум на підставі статті 18 цього Закону штрафні санкції не передбачені.
Дослідивши платіжні доручення, лицьовий рахунок позивача суд встановив, що позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 31.12.2003р. по 27.06.2003р., але відповідач, керуючись підпунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов’язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці лицьового рахунку позивача з податку на додану вартість здійснювався в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов’язань.
Згідно статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Відповідно до пункту 1.8 чинної у перевіряємий період Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів ( обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994р. №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001р. №342) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.1994р. за №14/322, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. Засобами автоматизованої інформаційної системи забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, у тому числі ведення лицьових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.
В силу пункту 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в лицьових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту ”Призначення платежу” на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Як свідчить здійснений Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим на підставі даних лицьового рахунку позивача розрахунок штрафних санкцій, до лицьового рахунку позивача внесені дані про оплату зобов’язань без урахування зазначеного в платіжних дорученнях призначення платежу, і вказані дані не відповідають фактичним обставинам.
Слід зробити висновок, що Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим діяла із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.
Також встановлена непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість сплатив без порушень строків уплати, тому суми штрафних санкцій в розмірах: 344228,34грн., 15638,84грн., 201323,89грн. застосовані до позивача неправомірно.
Крім того, в спірному податковому повідомленні-рішенні №0001121530/0 від 29.03.2006р. відповідач невірно вказав розмір штрафних санкцій, оскільки 20% від суми 73194,20грн. буде складати 14638,84грн, а не 15638,84грн., як вказано у спірному повідомленні-рішенні (а.с.52).
Отже, спірні податкові повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 29.03.2006р.:№0001111530/0, №0001121530/0, №0001101530/0 підлягають визнанню не чинними. Відповідачем не надані докази, які спростовують доводи позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 28.08.2006р. Постанова складена у повному обсязі 01.09.2006р.
На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської державної податкової інспекції АР Крим від 29.03.2006р. №0001111530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 201323,89грн.
3.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської державної податкової інспекції АР Крим від 29.03.2006р. №0001121530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 15638,84грн.
4.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської державної податкової інспекції АР Крим від 29.03.2006р. №0001101530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 344228,34грн.
5.Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (96102, АР Крим, м.Джанкой, вул.Советська,15А, ЗКПО 03348100, рахунок 26000252293103 в ОКБ м.Сімферополя) 3,40грн. державного мита.
6.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.