№2- 8446/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

5.11.2010  року   Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого     судді                                        Гулевича Ю.Г

при секретарі                                                    Кушнеренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Першої сімферопольської державної нотаріальної контори  про визнання постанови про відмову у здійсненні нотаріальної дії  від 07.09.2010 року незаконною та спонукання до видачі свідоцтва про право на спадок  за заповітом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просить визнати постанову нотаріуса Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим від 07.09.2010 р. про відмову в здійсненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадок по заповіту за померлим ОСОБА_2 незаконним і відмінити її, зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадок по заповіту за померлим ОСОБА_3,  мотивуючи тим, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 на підставі заповіту.  Позивач і його сім'я з вересня 2007 р., знімали житло (тимчасову будівлю) у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був власником вказаного домоволодіння.  Ще за життя ОСОБА_2 склав заповіт, в якому він розпорядився своїм майном на випадок своєї смерті. Згідно даному заповіту, єдиним своїм спадкоємцем ОСОБА_2 вказав позивача. Про існування даного заповіту позивач знав, оскільки сам ОСОБА_2 надав йому копію цього документа. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Всі витрати на його поховання і проведення необхідних обрядів  сім'я  позивача узяла на себе.  Після смерті ОСОБА_2 відкрилося спадок. Відповідно до вимог законодавства позивач протягом шести місяців звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття  спадку.

Проте, не дивлячись на це, постановою від 07.09.2010 р. державним нотаріусом Першої сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим Ванашовим О.О.  було відмовлене  позивачу  в здійсненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадок за померлим ОСОБА_2 Свою відмову в здійсненні нотаріальної дії відповідач мотивував тим, що позивачем  були надані не всі документи, необхідні для оформлення спадку, а саме не була надана довідка з ЖЕО або будинкової книги.  

Проте, твердження, що без надання довідки з ЖЕО або будинкової книги нотаріус не може встановити круг спадкоємців, що прийняли спадок, мало б сенс, якби мова йшла про спадкоємство згідно із законом. В оскаржуємій постанові від 07.09.2010 р. нотаріус вказав, що відмовляє позивачу  в здійсненні нотаріальних дій у видачі свідоцтва про право на спадок згідно із законом за померлим ОСОБА_2, тоді як підставою вступу позивача в спадок був заповіт.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкоємство мають осіб, визначених в заповіті. Ввиявлення всього круга таких спадкоємців,  має місце у випадках прямо вказаних в законі і перелік яких є вичерпним, а саме: у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйнятті спадку або відмови від його ухвалення спадкоємцями по заповіту, а також у разі не обхвату заповітом всього спадку. Крім того, Інструкція про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачає обов'язкового надання таких документів як довідка з ЖЕО або будинкової книги при оформленні свідоцтва про право на спадок по заповіту, а також не указує, що ненадання цих документів є підставою для відмови в здійсненні нотаріальної дії - видачі Свідоцтва про право на спадок по заповіту.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає, що дії нотаріуса відповідали вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши сторони, суд вважає позов не обгрунтованим і не підлягаючим задоволенню по наступних підставах.

Судом з матеріалів справи встановлено, що постановою  державного нотаріуса Першої сімферопольської державної нотаріальної контори АРК від  07.09.2010 року       після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2,  була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину.  

Нотаріусу були надані  свідоцтво про смерть спадкодавця; заповіт; витяг прав власності на нерухоме майно; правовстановлюючий документ та технічний паспорт на нерухоме майно;  довідка про присвоєння ідентифікаційного номера спадкоємцю; паспорт спадкоємця. Спадкоємцем не було надано нотаріусу для огляду, вивчення та перевірки будинкової книги на спадковий будинок, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину.Відповідно п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року за № 20/5, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавецем є реєстраційний запис в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ст. 1241 ЦК України законодавець передбачає виключне коло суб'єктів, які мають право на обов'язкову частку у спадщині при наявності заповіту.

П. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 передбачено, що  той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про нотаріат" та п. 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на нотаріуса покладено обов'язок перевіряти коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині шляхом витребування відповідних доказів, а саме у даному випадку витребування будинкової книги, тільки в якій є відомості про осіб, що проживали зі спадкодавцем на день його смерті,  від надання будинкової книги нотаріусу залежить правильне визначення кола осіб, які мають право на спадкування за заповітом та за законом, згідно ст. 1241 ЦК  України та правильного визначення часток у спадщині.

Посилання позивача на ту обставину, що у постанові   про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в резолютивній частині  вказано  про відмову ОСОБА_1 в видачі  свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 суд вважає технічною опискою, оскільки згідно пояснень відповідача в судовому засіданні а також з позову виходить  те, що  позивачу відмовлено  в видачі свідоцтва про право на спадщину  саме за заповітом  після смерті ОСОБА_2

Таким чином  нотаріусом правомірно відмовлено в видачі   свідоцтва про право на спадщину за заповітом,  оскільки без встановлення факту відсутності або наявності осіб, які проживали на день смерті спадкодавця разом з ним неможливо встановити круг спадкоємців  і у суду відсутні підстави про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії   та спонукання  відповідача до видачі свідоцтва про право на спадок  за заповітом.

Керуючись,  ст.ст. 11,1241 ЦК України,   ст.ст.10,11,209,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_1 до Першої сімферопольської державної нотаріальної контори  про визнання постанови про відмову у здійсненні нотаріальної дії  від 07.09.2010 року  незаконною та спонукання до видачі свідоцтва про право на спадок  за заповітом залишити без задоволення.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти  днів  з дня його  проголошення.

      С у д д я :