ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2006

Справа №2-13/12039-2006

За позовом Дочірнього підприємства “Маріна” Приватного підприємства “Ремсервіс”, м. Севастополь.

До відповідача ЗАТ “Крим-Лада”, м. Сімферополь.

Про стягнення 20000,00 грн.

Суддя ГС  АР  Крим А.І.Жукова

Представники:

Від позивача – Борзунов В.І. – представник, дов. від 01.04.2006 року

Від відповідача – Коновалов В.А. – представник, дов. від 14.06.2006 року

Суть спору: Дочірнє підприємство “Маріна” Приватного підприємства “Ремсервіс” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з ЗАТ “Крим-Лада” 20000,00 грн. штрафу, який передбачений п. 9.4.1 договору оренди № 6/12-03 від 01.12.2003 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання по Договору оренди № 6/12-03 від 01.12.2003 р. в односторонньому порядку достроково розірвав договір. А. п. 9.4.1 передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору з боку орендодавця, останній виплачує  штраф у розмірі 20000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, що на акті прийому-передачі орендованого майна стоїть підробна печатка, також вказує на те, що у квітні місяці 2004 року філія ЗАТ “Крим-Лада” у м. Севастополі була ліквідована і у прийнятої від неї документації був відсутній договір оренди № 6/12-2003 від 01.12.2003 року, а первинні бухгалтерські документи ЗАТ “Крим-Лада” не містять яких-то даних про укладення вищезгаданого договору.

Слухання по справі відкладалось у порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2003 року між ДП “Маріна” ПП “Ремсервіс” та філією ЗАТ “Крим-Лада” в м. Севастополь  був укладений договір оренди приміщення № 6/12-03 за адресою: м. Севастополь вул. Сільська, 44.

Відповідно до акту прийому-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення 05.02.2004 року.

Згідно з п. 10.1, строк дії договору встановлюється з 01 лютого 2003 року по 01 лютого 2012 року включно.

У виконання п. 3 наказу ЗАТ “Крим-Лада” № 32 від 30.03.2004 року, 31.03.2004 року філія ЗАТ “Крим-Лада” в м. Севастополь направила на адресу позивача повідомлення про розірвання в односторонньому порядку  договору оренди приміщення у зв’язку з передачею приміщення ПП “Вінер-Форд-Севастополь” та про звільнення приміщення в строк до 01.05.2004 року.

Судом встановлено, що філія ЗАТ “Крим-Лада” в м. Севастополь є відокремленою структурою без статусу юридичної особи, що діє на підставі Положення про філію, затвердженого засновником – ЗАТ “Крим-Лада”.

Відповідно до  частини 3 статті 95 ГК України філії не є юридичним особами.

Згідно з п. 3.4 Положення про філію, ЗАТ “Крим-Лада” несе повну відповідальність по зобов’язанням філії.

Відповідно до п. 9.2, п. 9.3 договору, одностороння відмова від договору оренди не допускається. У випадку дострокового розірвання договору з боку орендодавця, останній сплачує орендареві штраф у розмірі 20000,00 грн.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом по окремих видах зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Пункт 4 цих же статті свідчить, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій не може бути встановлений договором в процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в деякій, певній грошовій сумі, або в процентному відношенні до суми зобов'язання не залежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з 31.03.2004р., тобто зі дня коли особа узнала про порушення свого права, тому строк позовної давності на стягнення штрафу сплинув 31.03.2005р., тобто до подачі позову.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, оскільки позивач надав суду належно засвідчені копії договору оренди № 6/12-03 від 01.12.2003 року та акту прийому-передачі від 05.02.2004 року, а факт фальсифікації документів суду доведений не був.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита й за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ставляться на позивача у порядку ст. 49 ГПК України.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.ст. 49, ст.ст.82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.