Справа № 2-а- 2023
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2010 року Тельманівський районний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Ольховської О.В.,
при секретарі Папаяні С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни , мотивуючи тим, що вона віднесена до категорії діти війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач порушував її право, визначене законом, не нараховував та не виплачував їй щомісячне підвищення до пенсії. Позивачка просила суд поновити їй строк звернення до суду за захистом прав, визнавши причину пропущення строку поважною, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячного підвищення до пенсії, зобов’язати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни за період з 09.07.2007 рік по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по теперішній час з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою.
Сторони в судове засідання не з’явились. Позивачка надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягала. Відповідач надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника управління, позов не визнав.
Відповідач – Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дійсно повинно підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, згідно п. 5 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного Фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом, відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню, відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного Фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007р. (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом с тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені виплати відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу з 01.01.2008 року виплачується підвищення до пенсії з 01.01.2008 року – 47,00 гривень, з 01.04.2008 року – 48,10 гривень, з 01.07.2008 року – 48,20 гривень, з 01.10.2008 року – 49,80 гривень.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.
Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і мешкає в АДРЕСА_1 , має правовий статус дитини війни та перебуває на обліку відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, зобов’язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2010 рік суд зазначає наступне.
Згідно статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI на 2010 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 695 гривень, з 1 квітня – 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень.
Враховуючи викладене, те, що дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася, суд вважає чинними положення ст. 6 вказаного Закону і позовні вимоги позивача щодо покладення на відповідача зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за 2010 рік такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про правомірність його дій у спірних правовідносинах з посиланням на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, оскільки судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 23.04.2010 року у адміністративній справі № 2-а-997/10 було задоволено позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести їй нарахування та виплату надбавки до пенсії за статус «Діти війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, з 1 січня 2009 року по 31.12.2009 року.
В даному випадку відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду доказів та не довів правомірності свого рішення щодо ненарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2010 року.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2010 року неправомірною та зобов’язати відповідача зробити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.01.2010 року по день прийняття рішення судом за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
З огляду на викладене, за наявності заяви позивачки про поновлення їй строку звернення до суду, суд вважає можливим причину пропущення позивачкою процесуального строку, встановленого ст. 99 КАС України визнати поважною, оскільки вона – людина похилого віку, довготривалий час сподівалася на те, що відповідач, як державний орган влади, самостійно виплатить їй доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, і вважає за можливе в порядку ст. 102 КАС України поновити їй строк звернення до суду з даним позовом.
Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивачки, складає 1 гривня 70 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 102, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Визнати поважною причину пропущення строку для звернення до суду.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області.
Позов ОСОБА_2 д о Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_2 щ омісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2 як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи зі встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 січня 2010 року по 29 жовтня 2010 року за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням фактично отриманих сум та з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 гривня 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя
Постанова складена в нарадчій кімнаті в одному примірнику.