2-5627\10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 Заочне

   03.11.2010 р   Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

 головуючого судді                                                         Гулевича Ю.Г.

 при секретарі                                                                  Кушнеренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, треті особи  Прокуратура АР Крим, Головне Управління Державного казначейства України в АР Крим, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  просить  стягнути  з відповідача ОСОБА_2  527,64 грн матеріальної  шкоди та 1 грн. у відшкодування моральної шкоди, мотивуючи   тим, що протягом 2003-2007 років на подане групою громадян звернення 10.10.2000 року про порушення законності прокуратура АР Крим винесла 12 постанов - 04.03.2003 року,  01.08.2003 року, 23.01.2004 року, 18.12.2004 року; 09.09.2004 року; 22.09.2004 року; 01.08.2006 року; 27.12.2006 року; 12.04.2007 року; 14.06.2007 року, 04.12.2007 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ «Кримводстрой», які послідовно скасовані Генпрокуратурою України. Позивач був вынужден выезжать до Києву. Останні поїздки з винесених прокуратурою АР Крим постанов від 04.12.2007 року та 05.06.2008 року про відмову в поновленні законності були здійснені ним 21.03.2008 року та 12.09.2008 року внаслідок чого Генеральна прокуратура України скасувала постанови від 05.05.2008 року та 23.09.2008 року. За дві останні поїздки до Києва ним понесені матеріальні витрати, які склали 527 грн. 64 коп. У зв'язку з чим позивач просив задовольнити позов та стягнути з прокурора Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 матеріальні витрати в розмірі 527 грн. 64 коп., моральну шкоду в розмірі 1 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з вищенаведених підстав також наполягав на те, що відповідачем повинен бути саме ОСОБА_2 та заперечував проти  притягнення Прокуратури АР Крим та  Головного Управління Державного казначейства України в АР Крим у якості відповідачів.

          Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з,явився, належно сповіщений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

           Суд  вважає  можливим проведення заочного  розгляду справи у відсутності відповідача та відповідно до ст. 224 ЦПК України винести по справі заочне рішення, оскільки в матеріалах справи достатньо даних про права та  обов'язки сторін.

Представник Прокуратури АР Крим позов не визнав, пояснив, що винесена постанова прокуратури Автономної Республіки Крим про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ «Кримводстрой» від 24.10.2008 року, і вона до цього часу не скасована.  

Представник Головного Управління Державного казначейства України в АР Крим  проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши позивача, представників третіх осіб, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди проводиться з державного бюджету лише у випадках, що прямо передбачені у законі, зокрема, статтями 1167,1174,1 175,1 176 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та Положенням про застосування цього закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року.

Судом встановлено, що 04.12.2007 року постановою заступника начальника відділу прокуратури АРК Ковалева А.І. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ «Кримводбуд», голови правління товариства Баранова В.Д.

27.02.2008 року, 03.04.2008 року (а.с.25-26,28) ОСОБА_1 прокурором Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 надана відповідь в порядку ЗУ "Про звернення громадян", в якій позивачу та іншим особам роз'яснювалось право на оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 04.12.2007 року в порядку ст. 236-1 КПК України.

Як вбачається з відповідей (а.с.29-30) 05.05.2008 року Генеральною прокуратурою України за зверненням ОСОБА_1 скасовано постанову прокуратури АРК від 04.12.2007 року.

05.06.2008 року постановою заступника начальника відділу прокуратури АРК Ковалева А.І.
відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ «Кримводбуд», голови правління Баранова В.Д.

21.08.2008 року за зверненням ОСОБА_1 Генеральною прокуратурою України постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано.

18.01.2010 року Центральним районним судом м. Сімферополя АРК винесена постанову про залишення без задоволення скарги Краснянського В.П на постанову  заступника начальника відділу прокуратури АР Крим Ковальова А.І від 24.10.2008 року про відмову в порушенні кримінальної  справи відносно посадових осіб ЗАТ «Кримводстрой», голови правління Баранова В.Д.

Ухвалою  колегії суддів судової палати по кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 23.02.2010 року апеляція Краснянського В.П на  постанову  Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 18.01.2010 року про залишення без задоволення скарги Кранянського В.П на постанову  заступника начальника відділу прокуратури АР Крим Ковальова А.І від 24.10.2008 року про відмову в порушенні  кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ «Кримводстрой», голови правління Баранова В.Д. залишена без задоволення, а постанова  залишена без змін.

Згідно з частиною 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особисте звернення та присутність в Генеральній прокуратурі України є правом, а не обов'язком позивача.

Генеральна прокуратура України 13.04.2009 року на звернення позивача з питання незгоди із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб ЗА1 "Кримводбуд" та з інших питань для уточнення окремих доводів звернення запросила ОСОБА_1 до старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України на 21.04.2009 року. За проїзд до Києву та назад - 20.04.2009 року  та 21.04.2009 року  позивач витратив 390 гри. 66 коп.. які складаються з вартості квитків (а.с.49,50), командировочних, вартості перебування у залі очікування. 27.04.2009 року Генеральна Прокуратура України надала відповідь ОСОБА_1 про погодження з рішеннями про відмову в порушенні кримінальної справи та заявнику роз'яснено право на оскарження постанов відповідно до статті 236-1 КПК України.

Позивач в судовому засіданні   наполягав на те, що відповідачем повинен бути саме ОСОБА_2 та просив стягнути матеріальну та моральну шкоду саме з  відповідача ОСОБА_2 та заперечував проти  притягнення Прокуратури АР Крим та  Головного Управління Державного казначейства України в АР Крим у якості відповідачів.

Зміни, внесені до ч.1.ст. 33 ЦПК України не перебачають право суду самостійно залучити до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов,зкової пасивної співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання. Якщо  при розгляді справи в суді першої інстанції позивач заперечує проти залучення співвідповідача, якщо виходячи з норми матеріального права її участь є обов,зковою, суд, залежно від конкретної ситуації, має відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних витрат немає.

 Згідно з положеннями п. 5 постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому, з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями бездіяльністю  вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому  шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

   Позивач, посилаючись на заподіяння йому моральної шкоди не зазначив в чому полягає і шкода, не надав суду доказів на підтвердження вказаних позовних вимог.

 Таким чином у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог  про відшкодування шкоди.

Керуючись  ст. 1167,1176 ЦК України,  ст.ст. 5,10,11,209,212-215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, треті особи Прокуратура АР Крим, Головне Управління Державного казначейства України в АР Крим, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишити без задоволення.  

  Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою  відповідача, протягом десяти днів з дня  отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим позивачем  через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання  протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

                             Суддя: