Справа № 2-1016/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010  року                                                                                                  

Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючого -               Іванюк І.Д.

                при секретарі с/з -       Кондратьєвій Н.А.

за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

та представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0572 га, розташованої: АДРЕСА_1 ? частину незавершеного будівництвом будинку за цією ж адресою та ? частину автомобіля НОМЕР_1, мотивуючи свої вимоги тим, що ними із відповідачкою за час перебування у шлюбі та за спільні кошти було придбане спірне майно. Оскільки відповідач не визнає його права власності на вказане майно, просив позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали з аналогічних підстав, пояснили суду, що сторони уклали шлюб 02.09.2000 р. у Відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому і такий був розірваний між ними згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2008 р., фактично ж шлюбні відносини між сторонами припинились за два місяці до розірвання шлюбу. За час подружнього життя 30.12.2003 р. відповідач за спільні кошти подружжя придбала спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на якій вони без відповідних на те дозволів органів місцевого самоврядування та державної влади спільно побудували двохповерховий будинок. Також, 19.08.2008 р. за час подружнього життя позивач придбала у кредит спірний автомобіль, борг за який вона сплачує самостійно, коштів на погашення кредиту відповідачці він не надавав. Просили позов задоволити.

Представник відповідача згідно довіреності від 09.02.2010 р. - ОСОБА_4  у судовому позов визнав частково, пояснивши, що дійсно спірна земельна ділянка дійсно була придбана за спільні кошти подружжя, а тому її слід визнати спільним майном сторін, набутим у шлюбі. З приводу визнання права власності позивача на ? частину спірного будинку заперечив, оскільки такий являється самочинним будівництвом і не може бути предметом поділу. З приводу визнання права власності позивача на ? частину спірного автомобіля заперечив, пояснив, що такий був придбаний відповідачкою у власних інтересах, після подання заяви про розірвання шлюбу, на час укладення договору купівлі-продажу автомобіля між сторонами фактично припинились шлюбні відносини та відповідач самостійно сплачувала та продовжує сплачувати кошти на погашення кредиту.

 Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оглянувши матеріали справи та справи про розірвання шлюбу № 2-2809/08 р., дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно ст.22 КпШС України та ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст. 28 КпШС України та ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В ході розгляду справи судом встановлено, що сторони уклали шлюб 02.09.2000 р. у відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис № 1558, від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 13.08.2008 р. ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 і такий був розірваний між ними згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2008 р.

Згідно договору купівлі – продажу земельної ділянки від 30.12.2003 р. відповідач придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,0572 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Враховуючи наведене та те, що представник відповідача визнав спірну земельну ділянку спільним майном подружжя, суд приходить до висновку про необхідність позов задоволити у цій частині.

Згідно ч.6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку із фактичним припиненням шлюбних відносин. Згідно п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо за час окремого проживання  подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Згідно договору купівлі-продажу № 1908/5 від 19.08.2008р. (а.с.  ) відповідач ОСОБА_5 придбала  у ТзОВ «Ю.Р.К.» автомобіль НОМЕР_1, який згідно облікової картки УДАІ (а.с.  ) з 22.08.2008 р. та до цього часу зареєстрований за нею. Кошти на придбання автомобіля отримані відповідачкою згідно кредитного договору № 6677980 від 26.08.2008р.  (а.с.  ). Позивач  не заперечував, що на час придбання спірного автомобіля шлюбні відносини між ними фактично припинились та того, що борг за кредитним договором оплачує відповідач самостійно. Інших доказів на підтвердження того, що він приймав участь у придбанні спірного автомобіля позивачем не надано, а тому, із врахуванням наведеного, суд у позові у цій частині відмовляє.

Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї  мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що спірний будинок споруджений без належно затвердженого проекту та відповідного дозволу на це, не зданий в експлуатацію, а отже являється самочинним будівництвом і не може бути предметом поділу між сторонами, а тому суд приходить до висновку про необхідність у позові у цій частині відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 14, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 22, 28 КпШС України,  ст.ст. 57, 60, 70 СК України, ст. 376 ЦК України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0572 га, розташовану: АДРЕСА_1  

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення виготовлене 05.11.2010 р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: