Справа № 2а-895/10 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 вересня  2010 року

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді         Бруховського Є.Б.

при секретарі                 Галенчик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Народичі  справу справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської   міської ради м.Коростень про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить  стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради м.Коростень за період з 01.03.2005 року по 31.12.2008 року не виплачені кошти, що передбачені ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон)  сумі 47666,55грн., мотивуючи тим, що він отримував зазначені кошти у відповідача не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено в Законі, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав. Розмір не виплачених коштів  становить вищезгадану суму.

Позивач в судове засідання не з’явився, але просить справу розглядати без його участі.

Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради м.Коростень в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід  задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач з 01.03.2005 року по даний час працює  в смт. Народичі, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93,  віднесено до зони безумовного  обов»язкового  відселення.

Вказані обставини підтверджуються наданими копіями паспорту, посвідчення потерпілого ЧАЕС, довідками, копією трудової книжки.

Відповідно до ст.39 Закону позивач  має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема, за ст.39 – 13,20 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом передбачені наступні виплати:

ст.39 - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні безумовного обов»язкового відселення – 3 мінімальні заробітні плати.

Постановою КМ України № 836 від 26.07.96 усупереч Закону встановлено конкретні розміри допомоги та доплати і, зокрема:

для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного обов’язкового відселення – 1320 тис. крб. (13,2 грн. за гр. реф.).

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

  Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку його застосування(статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.

Позивачем, як вбачається з розрахунку, ставиться питання про стягнення коштів за період з 01.03.2005 року по  по 31.12.2008 року.

Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак, 09.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням періоду часу з січня 2006 року  по червень 2007 року та з 01.01.2008 року по 31 04.2008 року.

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а тому вимоги позивач про стягнення коштів за 2008 рік підлягають стягненню з травня.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

з 1.01.2005 р. - 262 грн.,

з 1.04.2005 р. - 290 грн.,

з 1.07.2005 р. - 310 грн.,

з 1.09.2005 р. - 332 грн.,

з 1.04.2008 р. - 525 грн.,

з 1.10.2008 р. - 545 грн.,

з 1.12.2008 р. – 605 грн.

В зв'язку  з викладеним, розмір невиплачених коштів позивачу становить:

за ст.39 Закону:

- за 2005 рік:  262х3х1+290х3х3+310х3х2+332х3х4-132 = 9108 грн.;

- за 2007 рік : 440х3х3+460х3х3-79,20=8020,80 грн.

- за 2008 рік: 525х3х5+545х3х2+605х3х1-105,60= 12854,40 грн.,  

а всього за ст.39 Закону  29983,2  грн.

Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та визнає дії відповідача протиправними.  

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161,  162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської   міської ради м.Коростень щодо виплати ОСОБА_1  коштів, передбачених ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у фіксованому розмірі, протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської   міської ради м.Коростень на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2005 року 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року й з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 29983,2  грн.

В задоволенні вимог позивача  за решту періоду відмовити за безпідставністю.

 На постанову суду до  апеляційного  суду Житомирської області через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови  особами, що беруть участь у справі, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня отримання копії  постанови  або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до апеляційного  суду Житомирської області.

СУДДЯ: