Справа № 2-3766/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт» про визнання права власності на гараж, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому вказала, що в 1968 році її батько ОСОБА_2 в результаті авіаційної пригоди став інвалідом першої групи. За клопотанням командування 100-го льотного загону міською владою йому була надана квартира в будинку АДРЕСА_1.
В 1970 році для її батька інваліда І групи ОСОБА_2 підприємством, з яким він перебував у трудових відносинах, а саме ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя» була надана допомога в отриманні дозволу і будівництві капітального гаражу (розміром 3,20 м х 6 м), що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1. Вказаний капітальний гараж було збудовано за кошти її батька в 1970 році.
Зазначена будівля була внесена в архітектурний план м. Запоріжжя.
Позивач посилається, на те, що документи, які б підтверджували право власності на будівлю не збереглися.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який проживав за адресою АДРЕСА_1 помер (свідоцтво про смерть серія 1-ЖС №НОМЕР_1).
На момент смерті ОСОБА_2 перебував у шлюбі із матір'ю позивача – ОСОБА_3.
Після смерті батька ОСОБА_3 почала відкрито користуватися вказаним гаражем, а також майном, яке в ньому знаходилось. Також, ОСОБА_3 була спадкоємцем на підставі закону, про що видане свідоцтво про право на спадщину за законом 17 вересня 1993 року третьою Запорізькою нотаріальною конторою, таким чином є такою, що прийняла спадщину на все майно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, яка проживала за адресою АДРЕСА_1 померла (свідоцтво про смерть серія 1-ЖС №НОМЕР_2).
Після смерті ОСОБА_3 позивач почала відкрито користуватися вказаним гаражем, а також майном, яке в ньому знаходилось.
Таким чином, фактично вони вступили у володіння гаражем, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері, постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, просить визнати за нею право власності на капітальний гараж, який знаходиться на прибудинковій території дому АДРЕСА_1 та зобов'язати ЗМБТІ здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (капітальний гараж), який знаходиться на прибудинковій території дому АДРЕСА_1
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, наполягаючи на підставах, викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідачів - Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.
Представник ОП ЗМБТІ не з’явився в судове засідання, надав письмові пояснення на позов, відповідно до яких, вважають вимоги щодо зобов’язання БТІ вчинити дії необґрунтованими.
Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 (а.с. 13).
Після його смерті прийняла спадщину ОСОБА_3 – дружина померлого, та 17 вересня 1993 року третьою Запорізькою нотаріальною конторою ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на частину спадкового майна (а.с. 16).
Встановлено, що свідоцтво про право на спадщину законом на гараж, який знаходиться на прибудинковій території дому АДРЕСА_1 не видався.
Згідно даних технічного паспорту право власності на гараж у дворі будинку АДРЕСА_1 в ОП ЗМБТ не зареєстровано (а.с. 17-20).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, яка проживала за адресою АДРЕСА_1 померла (свідоцтво про смерть серія 1-ЖС №НОМЕР_2) (а.с. 12).
Після її смерті спадкоємцем першої черги є позивач ОСОБА_1 (а.с. 10).
Згідно ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З цієї норми вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.
За змістом ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відтак, для виникнення права власності на новостворене майно необхідно декілька умов, якими в даному випадку є: по - перше - введення в експлуатацію гаражу, якщо його побудовано у відповідності до вимог чинного законодавства; по - друге - державна реєстрація права власності на гараж, у відповідності до Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 з подальшими змінами.
До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі цього будівництва.
Так, судом встановлено, що недобудований гараж не прийнято до експлуатації та не проведено державну реєстрацію права власності, у відповідності до чинного законодавства.
Тобто, спадкодавцем ОСОБА_2, а відповідно і ОСОБА_3 за життя не набуто право власності на спірний гараж, яке в разі відкриття спадщини може бути передано позивачам.
Крім того, згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Визначившись із правовідносинами, які витікають з спадкового права, проаналізувавши в сукупності всі докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом даної норми закону відповідачем у справі повинна бути особа, яка порушує, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси позивача, і такі порушення, невизнання та оспорювання унеможливлюють в повній мірі реалізувати позивачеві свої права, свободи та інтереси.
Проте в порушення вимог закону позивач у позові не зазначив яким чином відповідачі порушили, не визнали або оспорили права, свободи чи інтереси позивача, не вказав яким чином їх дії чи бездіяльність унеможливили в повній мірі реалізувати позивачу своє право власності.
Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до змісту пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Матеріали справи не містять будь-яких даних про звернення позивача до органів місцевого самоврядування з питання узаконення спірного гаражу, а також про відмову цих органів у його вирішенні.
Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт» про визнання права власності на гараж, – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Ю.В.Геєць