Справа №2-164/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2010 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Гуменної Н.М.
при секретарі Трембач М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населенного пункту та стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, як правонаступники ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до ВАТ «Львівобленерго», в якому просять стягнути з відповідача заборговність по виплаті гірських в сумі 4531 грн. 69 коп. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Свої позовні вимоги мотивують тим, що з 01.04.1972 року по 02.02.2006 рік їх батько ОСОБА_3 працював на різних посадах в Сколівському районі електромереж. З січня 1996 року по грудень 1998 року доплата за роботу в гірському населеному пункті, якому надано статус гірського йому виплачувалась вчасно. Однак, з січня 1999 року по січень 2001 року доплата до заробітної плати не нараховувалась і не виплачувалась з невідомих йому причин, а з січня 2001 року виплачувалась в розмірі 10% замість 25%, що призвело до вищезгаданої ними заборгованості.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який, також, є представником ОСОБА_2 та їх представникОСОБА_5 дали пояснення аналогічні наведеним, просять позов задоволити.
Представник відповідача Качур Ю.П. в судовому засіданні позов не визнав та вважає такий необгрунтованим з наступних підстав, ОСОБА_3 працював в Сколівському районі електричних мереж в період з 01.04.1972 року по 02.02.2006 рік. За весь період роботи в Сколівському районі електричних мереж позивач не представляв посвідчення, громадянина, який проживає, працює на території населеного пункту якому надано статус гірського. Фактична тарифна ставка за період з 1999 року по 2006 рік була значно більшою від мінімальних гарантій в оплаті праці, передбачених галузевими угодами. ОСОБА_3 за період з 1999 року і до часу звільнення в 2006 році отримував тарифну ставку, яка значно перевищувала на 87% і більше мінімальні гарантії в оплаті праці, гарантовані галузевими угодами, і таким чином, не потребувала додаткового підвищення. На підставі наведеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що на адресу ВАТ «Львівобленерго» від громадянина ОСОБА_3 не надходило документів про надання йому відповідного статусу особи, яка працює у населеному пункті, якому у встановленому законодавством порядку надано статус «гірського».
Відповідно до ст.5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» №56/95-ВР від 15.02.1995 року, який введено в дію 28.02.1995 року, статус особи, яка проживає і працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. Правила видачі посвідчення громадянина, що проживає, працює на території населеного пункту, якому у встановленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані „Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345. Відповідно до п.2 згаданого положення посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину надано статус особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського. На підставі цього посвідчення підприємством, установою чи організацією надаються пільги та гарантії, встановлені ст.ст.3, 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Як вбачається, з матеріалів справи, 17.11.2005 року Тухольківською сільською радою Сколівського району Львівської області ОСОБА_3 видано посвідчення серії НОМЕР_1громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, і відповідно з цього часу у позивача виникло право на одержання доплати за проживання в гірському населеному пункті, згідно вищезгаданого закону.
З довідки ВАТ «Львівобленерго» №219-317 від 20.08.2010 року, вбачається, що ОСОБА_3 під час роботи в Сколівському РЕМ ВАТ «Львівобленерго» і пізніше в бухгалтерію ВАТ «Львівобленерго» із посвідченням встановлено зразка громадянина, який працює на території гірського населення пункту, щодо виплати надбавки не звертався
Крім того, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» встановлено, що на підприємствах, в установах, організаціях, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25%. Отже, пільги, передбачені ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» і вищезазначеною Постановою розповсюджуються лише на ті тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці.
Із змісту вказаної норми випливає, що у випадках, коли фактично встановлені посадові оклади і тарифні ставки працівників, які працюють в гірських населених пунктах вищі на 25% і більше за визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами мінімальні гарантії в оплаті праці, підвищення даних посадових окладів і тарифних ставок на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» не проводиться.
З представлених в судове засідання галузевих угод: укладеної між Міністерством енергетики України і ЦК профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України на 1999 рік; укладеної між Міністерством палива та енергетики України і ЦК профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України на 2000-2001 роки; укладеної між Міністерством палива та енергетики України і ЦК профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України на 2002-2003 роки; укладеної між акціонерами відкритих акціонерних товариств енергопостачальних компаній та незалежною галузевою професійною спілкою енергетиків України на 2004-2005 роки, вбачається, що фактична тарифна ставка позивача за період 1999 року по 2006 рік була значно перевищеною від гарантованих вказаними вище галузевими угодами мінімальних тарифних ставок.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що немає жодних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населеного пункту, оскільки судом встановлено, що позивачем відповідне посвідчення для виплати гірських у організацію впродовж усього періоду роботи на пред'являлось, а тому не було підстав для проведення їх нарахування. Крім того, представник відповідача довів той факт, що фактична тарифна ставка позивача, за період 1999-2006 роки була значно вищою від гарантованих галузевими угодами за вказані роки мінімальних тарифних ставок, а тому норми Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» в даному випадку не застосовуються.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що в діях ВАТ «Львівобленерго» відсутні протиправні діяння, жодним чином ОСОБА_3 зі сторони підприємства не було завдано моральної шкоди, факт заподіяння моральної шкоди позивачам, в судовому засіданні не доведений, відтак суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94-96,100 КЗпП, ст.ст.5,6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» №56/95-ВР від 15.02.1995 року, ст.8 Закону України «Про оплату праці», Постановами Кабінету Міністрів України № 648 від 11.08.1995 року «Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах», №345 від 19.03.1996 року «Про посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту» із змінами та доповненнями, ст.ст. 10-12,60,213,215,218 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу на території гірського населенного пункту та стягнення моральної шкоди, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.Гуменна