АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого судді Яремка В.В.
суддів: Галичанського А.Д., Половінкіної Н.Ю.
при секретарі Єфтеньєві О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати вищезазначене рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, що мають значення для справи та не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 Спадкоємцем за законом після його смерті стала донька – ОСОБА_1
26 серпня 1988 року узаконено самовільно зведені господарські будівлі за ОСОБА_2
Дозвіл на виконання робіт від 6 лютого 1972 року, акт відведення присадибної ділянки під індивідуальне житлове будівництво від 6 лютого 1969 року, рішення виконкому Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області від 06 лютого 1969 року про дозвіл на перебудову житлового будинку, план забудови від 06 лютого 1969 року та акт про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 09 серпня 1988 року видані на ім’я ОСОБА_2
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 07 вересня 1988 року житловий будинок, з належними до нього будівлями по АДРЕСА_2 належав на праві приватної власності ОСОБА_2
З договору довічного утримання від 23 квітня 2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24 травня 2007 року № 14665404 встановлено, що спірне нерухоме майно на даний час належить відповідачу ОСОБА_2
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 13 серпня 1993 року.
Право власності у ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно виникло 7.09.1988 року, тобто задовго до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 і між ними не було домовленості про створення спільної власності на будинок, а сам по собі факт допомоги забудовнику і проживання з ним зі сторони ОСОБА_3 не є підставою для визнання за ним права власності.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Вищезазначені обставини встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, яким суд дав вірну юридичну оцінку і до встановлених таким чином спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.
Доводи апеляційної скарги про виникнення права власності у спадкодавця в зв’язку з його участю в будівництві та проживанням з ОСОБА_2 однією сім’єю спростовуються п.5 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР «Про судову практику в справах про право приватної власності на будівлі» від 31.07.1962 року № 13 (з наступними замінами), яка діяла на час спірних правовідносин та в якій зазначено, що сам по собі факт допомоги забудовнику зі сторони членів його сім'ї або родичів в будівництві будинку не може бути підставою для задоволення їх претензій до забудовника про визнання права власності на частину будинковолодіння.
Такий позов може бути задоволено судом лише в тих випадках, якщо між цими особами і забудовником була домовленість про створення спільної власності на жилий будинок і виключно з цією метою вони вкладали свою працю і кошти в будівництво житлового будинку, а виконком місцевої Ради депутатів не заперечує проти зміни договору про надання земельної ділянки.
Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.
Закон України «Про власність» був прийнятий 7 лютого 1991 року, а тому не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.
За таких обставин суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно