ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "30" жовтня 2007 р.                                        Справа № 18/327

                                                                                     Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Борсук А.В. –гол.  спец. –юриск-т, дов. від 02.01.2007р. № 13/07

Від відповідача: Макієнко С.О. –зав. сектору УВД ФССНВВПЗУ в Чернігівській обл., дов. від 23.05.2007р. № 9

Постанова виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 04.10.2007р. по 30.10.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 30.10.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Варвинському районі (надалі –Позивач) заявлено адміністративний позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Прилуки (надалі –Відповідач) про зобов’язання включити в акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суму витрат на виплату допомоги на поховання в розмірі 491,14 грн. за грудень 2006 року за пенсійними справами Стеценка М.П. № 103700 та Татарченка Г.І. № 108078.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач вказує, що відмова включити в акт звірки суми витрат на виплату допомоги на поховання суперечить вимогам ст. 91 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, ст. ст. 21, 24, 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1753 „Про розмір допомоги на поховання”, п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Позивач вказує, що допомога на поховання виплачується за рахунок коштів, з яких виплачувалася пенсія, а тому Відповідач зобов’язаний включити відповідні суми в акт щомісячної звірки для подальшого їх відшкодування на централізованому рівні незалежно від наявності причинного зв’язку між смертю потерпілих та нещасним випадком.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність причинного зв’язку між смертю потерпілих та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. Оскільки Позивачем не було надано документів, які підтверджували б відповідний причинний зв’язок, відділенням правомірно не було прийнято до заліку суму витрат на виплату допомоги на поховання.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

12 вересня 1999 року з гр. Татарченко Григорієм Івановичем стався нещасний випадок, пов’язаний із виробництвом, і його було визнано інвалідом 3-ої групи внаслідок трудового каліцтва. Каліцтво заподіяно за обставин, викладених в акті про нещасний випадок на виробництві від 12.09.1999р. № 1.

08 грудня 2006 року Татарченко Г.І. помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть за 2006 рік зроблений відповідний запис 09.12.2006р. за № 11.

11 грудня 2006 року сім’ї померлого була виплачена допомога на поховання в розмірі 487,60 грн.

Згідно витягу із акту огляду у МСЕК від 23.09.1994р. гр. Стеценко Михайлу Петровичу, встановлено безстроково 2 –у групу інвалідності внаслідок професійного захворювання. Безпосередня причина професійного захворювання зазначена в акті розслідування професійного захворювання (отруєння) від 06.07.1987р.

05 грудня 2006 року Стеценко М.П. помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть за 2006 рік зроблений відповідний запис 05.12.2006р. за № 128.

14 грудня 2006 року сім’ї померлого була виплачена допомога на поховання в розмірі 569,38 грн.

Позивачем було складено акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2006 року, до якого було включено суму витрат на виплату допомоги на поховання в розмірі 491,14 грн. за пенсійними справами Стеценка М.П. № 103700 та Татарченка Г.І. № 108078.

Відповідачем не було прийнято до заліку суму витрат на виплату допомоги на поховання, що підтверджується копією акту щомісячної звірки та копією листа від 02.07.2007р. № 04/827, по причині відсутності причинного зв’язку між смертю потерпілих та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Приймаючи постанову, суд виходить з наступного:

У відповідності з ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (надалі –Основи законодавства про страхування), загальнообов'язкове державне соціальне  страхування –це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі –роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 4 Основ законодавства про страхування встановлено, що залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

    пенсійне страхування;

    страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

    медичне страхування;

    страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

    страхування на випадок безробіття;

    інші види страхування, передбачені законами України.

    Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до ст. 25 Основ законодавства про страхування, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування:

пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

допомога на поховання пенсіонерів.

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За змістом статей 8, 10 та 81 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Згідно ст. ст. 23, 26 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, одним із видів пенсій, що призначається і виплачується Пенсійним фондом, є пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.  

З набранням чинності з 01.04.2001р. Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. № 1105-ХІV (надалі –Закон № 1105), згідно ст. ст. 21 та 28 цього Закону, обов’язок у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі –Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Частиною 8 ст. 34 Закону № 1105 встановлено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001р. № 826 затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідно до п. 2 якого, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 06.03.2006р. № 13 „Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Якщо сім'я потерпілого отримує допомогу на поховання відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення", то сума витрат на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підлягає відшкодуванню Фондом, зменшується на суму цієї допомоги на підставі довідки органу Пенсійного фонду України.

У відповідності з абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Положення абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону № 1105 кореспондується з положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001р. № 2272-ІІІ, якими встановлено, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до Законів України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про пенсійне забезпечення”, спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі –Порядок).

Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам, у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця,  до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності … та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7).

Разом з тим, здійснивши аналіз правових норм Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законів України „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших вищевказаних нормативно –правових актів, суд приходить до висновку про те, що орган Пенсійного фонду має право на відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату допомоги на поховання лише у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За змістом ст. 26 Основ законодавства, до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать, зокрема: інвалідність, хвороба, досягнення пенсійного віку, смерть годувальника, нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання.

Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страховики у своїй діяльності співпрацюють у проведенні заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, і вправі спільно у кожному конкретному випадку приймати рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно ст. ст. 13, 14 Закону № 1105, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Нещасний випадок –це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Тобто, обов’язково повинен існувати причинний зв’язок між нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та смертю потерпілого, незалежно від строку настання таких наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, як під час складання акту щомісячної звірки і направлення його Відповідачеві, так і під час судового розгляду справи не надав докази, які підтверджували б існування причинного зв’язку між смертю потерпілого та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Посилання Позивача про відсутність необхідності встановлення причинного зв’язку з посиланням на п. 4 Порядку відхиляються судом, оскільки п. 3 цього ж порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України „Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.

Також, не можуть бути прийняті доводи Позивача про співвідношення допомоги на поховання, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду, з пенсією по трудовому каліцтву, оскільки ч. 3 ст. 9 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” допомогу на поховання пенсіонера відносить до соціальних послуг, які надаються у солідарній системі за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Статті 91 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, ст. 53 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1753 „Про розмір допомоги на поховання” вказують лише на джерело виплати та розмір допомоги, виходячи з розміру отримуваної померлим пенсіонером пенсії, однак ототожнювати поняття „пенсія по інвалідності” з „допомогою на поховання” неможливо.

Висновок суду про те, що Відповідач зобов’язаний відшкодувати понесені Позивачем витрати по виплаті допомоги на поховання лише у випадку наявності причинного зв’язку між нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та смертю потерпілого ґрунтується також на положеннях п. 4 ст. 25 Основ законодавства про страхування, відповідно до якого одним із видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, що надається за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За таких обставин, суд вважає, що орган Пенсійного фонду, до якого звернулися родичі померлих пенсіонерів за виплатою допомоги на поховання, в даному випадку являється належним страховиком.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 91 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, ст. ст. 9, 53, 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст. ст. 71, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів  оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 02 листопада 2007 року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко