Справа № 22-ц-30358/2010 рік. Головуючий 1-ї інст.: - Божко В.В.
Категорія: аліменти. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 листопада 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,
при секретарі : - Назаренко О.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та приєднавшоїся до неї ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, 3-особа: ОСОБА_7 - про стягнення аліментів на час навчання,
в с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідач є її батьком, проте разом з нею не проживає, матеріальної допомоги на її утримання після досягнення повноліття не надає.
Вона мешкає разом з матір’ю, навчається на денному відділенні Харківської національної академії міського господарства, одержує стипендію, розмір якої є недостатнім для проживання й навчання в учбовому закладі.
В той же час, ОСОБА_8 здійснює підприємницьку діяльність, отримує від неї доходи, з яких може надавати їй матеріальну допомогу на час навчання.
Посилаючись на вказані обставини та ст. 199 СК України, ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОСОБА_8 на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до закінчення нею навчання в Харківській національній академії міського господарства.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2010 року до участі у справі залучена у якості 3-особи ОСОБА_7
Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.
При цьому посилався на те, що він займається підприємницькою діяльністю, отримує нерегулярний, мінливий та незначний дохід, має іншу сім’ю, надає допомогу своїй матері, яка є пенсіонеркою й отримує незначну пенсію.
Крім того, він щомісяця добровільно надає позивачці матеріальну допомогу у сумі 150 грн.
3-особа ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній сказі ОСОБА_6, до якої приєдналася ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач добровільно надає щомісяця позивачці матеріальну допомогу у сумі 150 грн., а сама позивачка одержує стипендію, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати встановлений ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік».
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. ст. 182, 200 СК України при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей, суд зобов’язаний враховувати стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; інші обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з 1 вересня 2009 року навчається на денному відділенні у Харківській національній академії міського господарства, отримує стипендію, розмір якої не відповідає прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому Законом України №1646-VІ від 20 жовтня 2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (а. с.4,6,10, 34).
ОСОБА_8 займається підприємницькою діяльністю, має від неї доходи, з яких добровільно надає матеріальну допомогу свої непрацездатній матері - ОСОБА_9 та повнолітній донці - ОСОБА_6 (а. с. 12, 16, 17, 22-23, 31).
Надання ОСОБА_8 матеріальної допомоги позивачці у розмірі визначеному на його власний розсуд, не позбавляє ОСОБА_6 права на звернення з позовом в суд про стягнення з нього аліментів на своє утримання на час навчання.
Вказані обставини не були враховані судом при вирішенні спору, у зв’язку з чим судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову.
Частиною 1 ст. 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача аліментів може визначити їх розмір у твердій грошовій сумі.
Отже, для встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі необхідно, щоб платник або одержувач аліментів звернувся з відповідною заявою до суду в порядку, встановленому ЦПК України.
Оскільки сторони із заявами про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі до суду не зверталися, судова колегія стягує з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 1 липня 2010 року до закінчення нею навчання в учбовому закладі - 30 червня 2013 року,.
При визначенні розміру аліментів на утримання ОСОБА_6, судова колегія враховує матеріальне становище позивачки, яка одержує стипендію за місцем навчання, матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_8, надання ним матеріальної допомоги своїй непрацездатній матері, а також обов’язок 3-ї особи ОСОБА_7, матері позивачки, надавати матеріальну допомогу повнолітній донці на час навчання.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
Доводи ОСОБА_8 в запереченнях на позов про те, що дохід позивачки за рахунок стипендії є не нижчим від встановленого прожиткового мінімуму для проживання громадян, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.
Із довідки №8/932 виданої Харківською національною академією міського господарства 12 серпня 2010 року вбачається, що розмір стипендії отриманої ОСОБА_6 за місцем навчання становить: у березні 2010 року - 702 грн. 52 коп. у квітні, травні, червні 2010 року по - 715 грн. 92 коп., липні, серпні 2010 року по -789 грн. 60 коп.
В той же час, Законом України №1646-VІ від 20 жовтня 2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» визначено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить: з 1 листопада 2009 року -744 грн., з 1 січня 2010 року - 869 грн., з 1 квітня 2010 року -884 грн., з 1 липня 2010 року - 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 грн., з 1 грудня 2010 року - 922 грн.
Таким чином, місячний сукупний дохід позивачки є меншим ніж встановлений діючим законодавством прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах по стягненню аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 звільнена від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні з позовом до суду про стягання аліментів, судова колегія стягує з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір у сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 182, 184, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п.3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та приєднавшоїся до неї ОСОБА_7 задовольнити - частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити - частково.
Стягнути з ОСОБА_8, працюючого приватним підприємцем, проживаючого в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в АДРЕСА_1, аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 1 липня 2010 року до закінчення нею навчання - 30 червня 2013 року.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір у сумі 51 (п’ятдесят одну) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: