Справа № 2-3145/09

Провадження № 2-3145/09

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 серпня 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                                                                 Сторожука С. М.

при секретарі:        Дробот О.Ю.

за участю позивача:         ОСОБА_1

представника позивача:         ОСОБА_2

представника третьої особи:         ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянув у відкритому заочному судовому засіданні в місті Павлоград Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист права власності, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 в якій просила ( з урахуванням уточнень ):

- визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- встановити незаконним набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за відповідачем на підставі рішення Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 1998 року;

- заборонити відповідачу будь-яким способом перешкоджати позивачу у здійсненні її права власності на зазначену квартиру;

- заборонити відповідачу вселитися в зазначену квартиру;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати у розмірі - 81 гривні.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що на підставі рішення Виконкому Павлоградської міської ради від 07 серпня 1972 року за №195 батькові позивачки ОСОБА_7 був виданий ордер на жиле приміщення, квартиру АДРЕСА_1 .

Батько позивачки виписався із квартири 15 січня 1981 року, а мати померла, після смерті якої вона залишилась єдиним наймачем зазначеної квартири відповідно до рішення Виконавчого комітету №503 від 15 липня 1988 року.

У період з 1987 року по теперішній час брати не проживали у квартирі.

Розпорядженням відділу по обліку та розподілу житлової площі Павлоградської міської ради від 28 травня 2002 року було прийнято рішення про передачу у власність позивача зазначеної квартири та видане свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого право власності належить позивачу та її неповнолітньому сину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з вересня 2008 року відповідач перешкоджає позивачу в її законному праві власності на квартиру, зазначаючи що рішенням Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 1998 року за ним визнано право власності на квартиру та вирішено вселити у квартиру.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, надавши пояснення які відповідають змісту позовних вимог.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, - відділу по обліку та розподілу житлової площі, - зазначила, що вимоги позивача вона цілком підтримує, оскільки право власності позивач набула на законних підставах.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, вимоги позивача просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, причини неявки суду не відомі. Суд на підставі ст.225 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини справи:

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 2002 року, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Право власності зареєстровано в КП Павлоградське міжміське БТІ ( а.с. 9, 12 ).

Позивач зареєстрована у квартирі з 11 лютого 1993 року, та разом з нею проживає її син ОСОБА_6 (а.с. 10 ).

Рішенням Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 1998 року за відповідачем визнано право власності на спірну квартиру та вирішено питання про право проживання в ній ( а.с. 20-21 ).

Згідно до ч.2 ст.328 ЦК України, - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 41 Конституції України, передбачено, що - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно до ст.391 ЦК України, - власник має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд, враховуючи встановлені обставини по справі, та положення чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, вважає, що вимоги позивача частково є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині вимог:

- визнання права власності на квартиру, оскільки як встановлено в судовому засіданні, позивач правомірно набула право на квартиру, її право підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності, яке також зареєстровано належним чином.

Зазначене право позивача та її неповнолітньої дитини не визнавалось судом неправомірним, правових підстав вважати його неправомірним не має;

- заборонити відповідачу будь-яким способом перешкоджати позивачу в здійсненні її права власності на квартиру, оскільки така вимога цілком ґрунтується на законі, що прямо зазначено у ст.391 ЦК України;

- стягнення з відповідача на користь позивачу судових витрат, так як ст.88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Разом з тим, суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні вимог позивача про:

- встановлення незаконним набуття права власності на квартиру за відповідачем на підставі рішення Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 1998 року, оскільки така вимога не грунтується на законі.

Відповідно до положень ЦПК України право скасування або зміни рішення суду першої інстанції належить виключно судам апеляційної інстанції, а саме судовим палатам у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

З урахуванням тієї обставини, що позивач фактично ставить питання про скасування рішення суду, правових підстав задовольняти таку вимогу не має;

- заборони відповідачу вселитися в квартиру, оскільки рішенням Павлоградського міського суду від 02 грудня 1998 року вирішено питання про вселення відповідача, а тому таке питання необхідно розглядати під час перевірки законності та обгрунтованості рішення суду яке має право здійснювати тільки суд апеляційної та касаційної інстанції.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Небажання відповідача приймати участь у розгляді справи, шляхом ухилення від участі в судовому засіданні, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.328, 391,392 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 88, 212, 214, 215, 225, 226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_5 , 1981 року народження, усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 права користування та розпорядження своїм майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат суму у розмірі - 81 ( вісімдесят однієї) гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: С. М. Сторожук