№ 2-332/10

П О С Т А Н О В А     

 І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И  

29 жовтня         2010  року                                                       с. Петриківка

     Петриківський райсуд Дніпропетровської області  у складі головуючої  судді Іщенко І.М. при секретарі Клисак Н.Г.., розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту  населення  Петриківського  райдержадміністрації  про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті державної грошової допомоги  

                                                                  В С Т А Н О В И В

    В червні 2010 року ОСОБА_1  звернулася до Петриківського  суду з позовною заявою, в якій просила постановити рішення, яким стягнути з

Відповідача на її користь  недоплачену допомогу по догляду за дитиною  до досягнення ним трирічного віку за період з 01.09. 2007 року по 01.01.2010 рік 2007 року відповідно до ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період., а саме 11 144 грн 03 коп.

        В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на те, що      вона є матір’ю  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.            

       Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачена виплата по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, передбаченого для відповідного віку дітей віком до 6 років. В порушення даного Закону відповідач не перерахував їй  недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною в розмірі 11 144 грн 03 коп за період з 1.09.2007 року по 1.01.2010 рік у зв’язку з чим виникла заборгованість, яку позивачка просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь.  

       В судовому засідання ОСОБА_1 підтримала свої вимоги і просила позов задовольнити, посилалася на обставини викладені в позовній заяві

       Представник відповідача  направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність.

      Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.  

       Судом встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.5)  та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України „Про державну допомогу сім’ям  з дітьми” від 21.11.1992 року № 2811-Х.  

      Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості      та в інших випадках, передбачених законом.  

         За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.  

        Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

      У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811- XII розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону,  визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року – 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.  

Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811- XII та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України №2811- XII зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006  року №489-V „Про державний бюджет України на 2007” (надалі Закон №489-V).  

       У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»       у 2007 році    допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.      

      Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 . має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 5.11.2007 року в Управлінні праці та соціального захисту Петриківського району  (а.с. 16), позивач не працює та на момент народження дитини не працювала.  

       Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положенням  пункту 14 статі 71  в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII „Прикінцеві положення” Закону України №2811- XII щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  

        Зі змісту пунктів 4, 5 мотивувальної частини вказаного    рішення Конституційного Суду України вбачається, що   закони України приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.    Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону    про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.  

       Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти, або їх окремі  положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» акти, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01 січня 2007 до 08 липня 2007 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки допомога у цей період виплачувалася відповідно до вимог чинного у ньому законодавства.  

      18 лютого 2010 року ОСОБА_1    звернулася до Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська з проханням виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», але їй було в цьому відмовлено.   Відмова ґрунтується на тому, що в Державному Бюджеті Україні на 2007-2009 рік не передбачено коштів на такі виплати.  

     Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, який становив:   з 1 січня 2007 року - 434 гривні, з 1 квітня 2007 року - 463 гривні, з 1 жовтня 2007 року - 470 гривень   .  

   Відповідно до пунктів 3, 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року   № 6-рп/2007 положення ч. 2 ст. 56, п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  

     Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.      

     В рішенні № 15-рп/2000 від 14.12.2000 року «справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України» Конституційний Суд України зазначив, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

     Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150).  

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України від 16.10.1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.  

      Таким чином, суд вважає за необхідне визнати незаконним рішення Управління праці та соціального захисту населення у Петриківському районі щодо відмови в нарахуванні, призначенні та виплати позивачу державної допомоги з 1 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

      Також, відповідача необхідно зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною  за період з 01 вересня  2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну допомогу  сім’ям  з дітьми»  з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

    Що стосується посилань представника відповідача про те, що в Державному Бюджеті України відсутні кошти на виплату вказаної соціальної допомоги, то дані посилання являються безпідставними, так як ці обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, яка прямо передбачена законом. Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.  

   Приймаючи до уваги, що почав розглядати справу в позовному провадженні, суд вважає поновити строк звернення до суду позивачу – 3 роки, так як ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав у лютому 2010 року.

   В вимогах позивача стягнути з відповідача певну суму – 11 144 грн 03 коп суд відмовляє, так як  не входить в компетенцію суду нарахування сум по соціальних виплатам за доглядом дитини, дані функції виконується відповідачем, дії якого можуть бути оскаржені в суді.

 Таким чином, відповідач повинен нарахувати всі соціальні виплати   на користь позивачки в період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, на інші роки рішення Конституційного суду від 09 липня 2007 року не розповсюджується.

       На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 10, 11, 209,212, 214-215 КАСУ, Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Конституційний Суд України», суд, -  

В И Р І Ш И В

          Позовні вимоги    ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту  населення Петриківської райдержадміністрації  про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті державної грошової допомоги   задовольнити частково.    

       Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення у Петриківському районі   щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_1    державної допомоги з 01 вересня  2007 року по 31 грудня 2007 року - неправомірною.  

       Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Петриківському районі  здійснити перерахунок та виплатити на користь   ОСОБА_1  недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною  за період з 01 вересня  2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну допомогу  сім’ям  з дітьми»  з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

    В інших вимогах ОСОБА_1 – відмовити.

    Постанова може бути оскаржена на протязі 10 днів з дня отримання її копії до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                  Іщенко І.М.