АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого судді Яремка В.В.
суддів: Галичанського А.Д., Височанської Н.К.
секретар Єфтеньєв О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 27 жовтня 2009 року
встановила:
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 27 жовтня 2009 року позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
Звернуто стягнення на будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 в тому числі на житловий будинок, загальною площею 223,60 кв.м, житловою – 100,10 кв.м, два гаражі, вбиральню, криницю, огорожу, дерево, що належить ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу і за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги позивача.
В стягненні боргу позивачу відмовлено.
Стягнуто з відповідача судові витрати.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сведбанк» просить змінити рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 27 жовтня 2009 року в частині часткового задоволення позовних вимог, позов задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 521777,68 грн. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк» в сумі 521777,68 грн., 1700 грн. витрат понесених у зв’язку із сплатою судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Посилається на те, що підставою для зміни рішення суду першої інстанції є порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню, а саме ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» та ч.2 ст.118 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2007 року ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2506/0107/88-002, із змінами та доповненнями 16.11.2007 року, згідно якого відповідач отримав кредит на загальну суму 55 000 доларів США, із строком погашення з 11.01.2007 р. по 10.01.2017 р., зі сплатою 14% річних, щомісячним погашенням кредиту на споживчі цілі та кредитний договір від 13.10.2006 р. за № 2506/0106/52-037 у відповідності з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 20000 грн., строком погашення з 13.10.2006 р. по 13.09.2008 р. для придбання спальні.
В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір від 19.01.2007 р. № 2506/0107/88-002-Z-1, із змінами та доповненнями від 21.11.2007 року і передано в іпотеку останнім майно, яке йому належить на праві власності – будинковолодіння по АДРЕСА_1
Внаслідок невиконання умов договору станом на 30.04.2009 року за ОСОБА_1 наявна заборгованість на суму 521777,68 грн., в тому числі: непогашений кредит – 411720,76 грн., несплачені відсотки за користування кредитом – 58753, 91 грн., пеня за порушення строків погашення кредиту – 51303, 01 грн.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в стягненні боргу, суд першої інстанції виходив з безпідставності пред’явлення такої вимоги позивачем.
З таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Статтями 625, 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу та інші платежі встановлені договором.
Аналогічні права банку встановлено в кредитних договорах від 13.10.2006 р. (п.5.2) та від 11.01.2007 р. (п.п.3.10, 6.1, 2.2).
Зазначених норм матеріального права та умов договору судом першої інстанції не було враховано, а тому його рішення в частині відмови стягнення суми боргу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.
На підставі ст.ст. 625,1050,1054 ЦК України кредитних договорів від 13.10.2006 р., 11.01.2007 р. та керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» задовольнити частково.
Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 27 жовтня 2009 року в частині відмови у стягненні боргу скасувати.
Позов в цій частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість в сумі 521777 (п’ятсот двадцять одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн. 68 коп. з якої: непогашений кредит – 411720,76 грн., несплачені відсотки за користування кредитом – 58753, 91 грн., пеня за порушення строків погашення кредиту – 51303, 01 грн. та судові витрати – 970 (дев’ятсот сімдесят) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно