Україна
Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 -12623/2010р Головуючий у 1 інстанції: Галаган О.В.
Категорія: 32 Суддя-доповідач: Савченко С.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
03 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого: Полежая В.Д.
суддів: Спірідонової Л.С., Савченко С.О.
при секретарі: Пітель Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 вересня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, мотивуючи позовні вимоги тим, що 9 листопада 2006 року о 18 годині 40хв.ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ – 21013, державній номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, на вулиці Медвєдєва в м. Кіровограді вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, сина і внука позивачок, від чого потерпілий, після недовгого перебування в лікарні, помер. Вважаючи, що шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, позивачі просили стягнути з відповідачки понесені ОСОБА_2 на її користь витрати на лікування, поховання та встановлення пам’ятника в сумі 36851 грн., а також стягнути на користь обох позивачок по 250 тисяч грн.. моральної шкоди.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 вересня 2010 року в задоволені позову відмовлено. Суд виходив з того, що відшкодування шкоди, спричиненої смертю потерпілого, відшкодовується особою, яка завдала шкоди смертю потерпілого, в не власником джерела підвищеної небезпеки.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивачки подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставили питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення їх позовних вимог в повному об’ємі. Зазначали, зокрема, що суд не з’ясував фактичні обставини справи, не врахував, що власником автомобіля є відповідачка, яка повинна нести матеріальну відповідальність, не залучив в якості співвідповідача третю особу по справі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача та третьої особи з ними не погодився.
Перевіривши за матеріалами справи рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 9 листопада 2006 року о 18 год.40 хв. на вул. Мєдвєдєва м. Кіровограді сталася дорожньо-транспортна пригода – ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ-21013, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який знаходивсь в стані алкогольного сп’яніння та переходив вулицю в неналежному місці, що підтверджується постановою про закриття кримінальної справи відносно водія за п.2 ст.6 КПК України (а.с.5).
. Ст.1193 в ч.3 ЦК України свідчить, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат на придбання ліків, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно ч.2 цієї ж статті ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, довір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як пояснили сторони, ОСОБА_5 володів та використовував автомобіль на підставі довіреності, тобто володів джерелом підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі. Виходячи з вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України, саме до нього повинен був поданий позов. Але позов до нього не був пред’явлений і в ході судового розгляду клопотання про заміну відповідача позивачі не заявили, як того вимагає ст. 33 ЦПК України. Апеляційний суд не вправі вирішувати питання заміни неналежної сторони.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в позові на тій підставі, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, не може нести відповідальності, оскільки дала довіреність на право управління автомобілем іншій особі і ця особа, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, вчинила наїзд на потерпілого, від чого останній помер.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307ст. 308, ст. 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 вересня 2010 року залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді