Справа № 22-12590/2010р. Головуючий у суді 1інстанції-Бевз О.Ю.
Категорія 45 Доповідач –Савченко С.О..
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді – Полежая В.Д.
Суддів – Спірідонової Л.С., Савченко С.О.
При секретарі – Пітель Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє згідно довіреності за ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду від 23 вересня 2010 року, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 в вересні 2010 року звернувсь до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Бобринецька сільгосптехніка» про визнання договорів оренди землі недійсними. В позові зазначив, що його мати ОСОБА_3 27 квітня 2004 року уклала з відповідачем два договори оренди земельних ділянок, згідно яких передала ВАТ в оренду строком на 10 років дві належних їй земельні ділянки площею 6.75 та 7.10 га.
.ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. Він отримав свідоцтва про право на спадщину по заповіту, згідно яких є власником зазначених земельних ділянок. В даний час отримав державні акти про право власності на ці земельні ділянки. Як власник, він не бажає, щоб його землю орендувала Бобринецька сільгосптехніка, просить суд визнати договори оренди недійсними з таких підстав:
в договорах не зазначена форма платежу та порядок внесення орендної плати;
зазначений в договорах розмір орендної плати у розмірі 1.5% від грошової оцінки землі не відповідає Указу Президента України – з 2008 року плата становить 3%;
в договорах відсутній розмір плати, індексація, форма оплати, строки, порядок виплати, не зазначена відповідальність за несплату;
змінився власник землі, цивільна правоздатність матері припинилась в момент її смерті, а тому договори повинні бути укладеними з нинішнім власником землі.
Вважає, що відсутність зазначених істотних умов договорів оренди землі тягне за собою недійсність таких договорів.
Рішенням Бобринецького районного суду від 23 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів їх безпідставності.
В апеляційній скарзі представника позивача ставиться питання про скасування рішення суду через неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В скарзі зокрема зазначено, що позивачем не пропущений строк позовної давності звернення до суду, судом не взято до уваги, що грошова оцінка земельних ділянок збільшилась і станом на 1.01.1009 року становить 81645 грн. та 81672 грн., а відповідно збільшилась і плата за оренду, в договорах оренди таке збільшення не відображено , через юридичну неграмотність позивач не пред’явив позов про стягнення орендної плати.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обгрунтованність рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, заслухавши доповідача, представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2004 року ОСОБА_3 та ВАТ «Бобринецька сільгосптехніка» в особі голови правління Цесарського Анатолія Юрійовича уклали два договори оренди земельних ділянок площею 6.75 га і площею 7.10 га, що знаходяться на території Червонозорівської громади, згідно яких ОСОБА_3. передала, а ВАТ, як орендар, прийняло в оренду строком на 10 років в платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зазначені ділянки (а.с.18-25).
Відповідно ст.18 Закону України «Про оренду землі» та п.43 договорів оренди земельних ділянок договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації..
22 жовтня 2004 року договори оренди земельних ділянок були зареєстровані Червонозоріською сільською радою за №№ 548 (а.с.21, 25).
Порядок набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки та укладення договорів оренди урегульований Законом України «Про оренду землі» (далі Закон). Статтею 15 цього Закону в редакції, що була чинною на час укладання договорів між сторонами, визначені істотні умови договору оренди земельної ділянки. Відсутність в такому договорі однієї з істотних умов та порушення вимог ст..ст.4,5,6, 11,17,19 цього ж Закону є підставою для визнання договору недійсним.
Спірні договори за формою, змістом та порядком укладання відповідають вимогам Закону, Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220. Договори пройшли державну реєстрацію.
В пунктах 8-14 укладених договорів оренди землі зазначені всі істотні умови, передбачені ст.. 15 Закону України «Про оренду землі» і на відсутність яких посилається позивач.
Позивач 21 вересня 2009 року отримав державні акти на право власності на земельні ділянки. Підставою видачі державних актів були свідоцтва про право на спадщину по заповіту після смерті матері, яка померла 24 грудня 2007 року(а.с.27-32).
Згідно ч.4 ст.32 Закону про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи для орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Зазначене положення сформульоване в п.40 Типового договору і п. 40 оспорюваних договорів.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок між орендодавцем та орендарем було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а обставини, на які посилавсь позивач, мотивуючи свої вимоги, не є правовою підставою для визнання договорів оренди недійсними.
Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, достатньо повно з’ясованих судом, ґрунтується на доказах, яким дана належна юридична оцінка.
Не є підставою для визнання договорів оренди недійсними небажання позивача передати в оренду належні йому ділянки землі відповідачу, дані ділянки передані в оренду спадкодавцем, яка при житті не ставила питання про визнання договорів недійсними. Не можна погодитись і з доводами позивача і в тій частині, що орендар не виплачує орендну плату в повному обсязі, зокрема не враховує підвищену з 2009 року грошову оцінку землі. Відповідно вимогам ст..11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Позовних вимог про отримання орендної плати позивач не пред*являв, а тому суд їх не розглядав, що не позбавляє права позивача звернутись до суду з позовом.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі та висловлені представником позивача в судовому засіданні, правильного по суті рішення не спростовують і не дають підстав для висновку порушення судом норм матеріального та процесуального права, які потягли за собою помилкове вирішення справи.
Керуючись ст. 303,п.1ч.1 ст.307, ст..308,313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бобринецького районного суду від 23 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: