Справа № 2-583/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

24 вересня 2010 року. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:      головуючого -                       Шестакової З.С.

                     при секретарі -                      Пометій Є.Т.,

за участю:   позивача -                              ОСОБА_1,

                     представника позивача –     ОСОБА_2,

                     представника відповідача -  ОСОБА_3,

                     відповідача -                          ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об’єднання „Венал”, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, суд

встановив:

    Спочатку ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до редакції газети „Візит Венал” про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.

    Свої вимоги мотивувала тим, що у газеті „Візит Венал” НОМЕР_1 в рубрики „ІНФОРМАЦІЯ_1” була надрукована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2” за підписом ОСОБА_4

Позивач вважає, що в цій статті дана невірна оцінка фактам, які мали місце 02 жовтня 1999 року під час теракту. Відомості, які викладені в статті, та висновки автора, а саме: „ІНФОРМАЦІЯ_3…”; „...ІНФОРМАЦІЯ_4”;  „ІНФОРМАЦІЯ_5”; „ІНФОРМАЦІЯ_6”, - не відповідають дійсності, ганьблять її честь і гідність, нанесли їй образу та завдають моральну шкоду.

Просила суд визнати дані відомості, опубліковані в газеті „Візит Венал” НОМЕР_1 в рубрики „ІНФОРМАЦІЯ_1” у статті „ІНФОРМАЦІЯ_2” такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь та гідність. Зобов’язати редакцію газети спростувати поширені ними неправдиві відомості та відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

    Згодом позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд визнати відомості, які викладені у газеті „Візит Венал” НОМЕР_1 в рубриці „ІНФОРМАЦІЯ_1” в статті „ІНФОРМАЦІЯ_2” за підписом ОСОБА_4, а саме: „ІНФОРМАЦІЯ_3…”; ІНФОРМАЦІЯ_4”;  „ІНФОРМАЦІЯ_5”; „ІНФОРМАЦІЯ_6”, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь і гідність, нанесли їй образу.

Та стягнути моральну шкоду в розмірі 40 000 грн. з засновника газети „Візит Венал” ТОВ науково-виробниче об’єднання „Венал”.

    У судовому засіданні позивач та її представник не наполягали за своїх вимогах стосовно спростування поширених відомостей, через те, що минув тривалий час. Також пояснили, що вони не мають ніяких претензій до автора статті, оскільки на їх думку відповідальність повинно нести ТОВ науково-виробниче об’єднання „Венал”, якій в свою чергу має право зворотної вимоги до свого працівника – автора статті.

    Представник відповідача ТОВ науково-виробничого об’єднання „Венал” позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з тих підстав, що відомості, які позивач просить визнати такими, що не відповідають дійсності та ганьблять її честь і гідність, носять оціночні судження, думку, переконання, критичну оцінку певних фактів на які автор в своїй статті посилається. Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України „Про інформацію” оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання. Оскільки відповідно до діючого законодавства та з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, за таких обставин відповідач просив суд ОСОБА_1 в позові відмовити.  

    Відповідач ОСОБА_4 також позовні вимоги не визнав та суду показав, що усі відомості, які викладені в його статті „ІНФОРМАЦІЯ_2”, відповідають дійсності та не ганьблять честь і гідність ОСОБА_1  Він зустрічався з ОСОБА_1 та її матір’ю, оскільки вони є сусідами. Сама позивач йому говорила про те, що вона  підтримує ОСОБА_6 та пропагувала її ідеї. Просив суд в позові ОСОБА_1 відмовити.  

    Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    У відповідності до ст. 32 Конституції України  кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї  та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

    Згідно ч. 1 ст. 7 ГК України в редакції 1963 року  (оскільки спірні правовідносини виникли в період дії зазначеного кодексу) громадяни вправі вимагати по суду спростування відомостей, які не відповідають дійсності, ганьблять їхню честь, гідність або ділову репутацію або заподіюють шкоду їх інтересам, якщо поширюваний таки відомості не доведе, що вони відповідають дійсності.

    Як встановлено в судовому засіданні у газеті „Візит Венал” НОМЕР_1 в рубрики „ІНФОРМАЦІЯ_1” була надрукована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2” за підписом ОСОБА_4

У суду не викликає сумніву той факт, що висловлення, які викладені в статті „ІНФОРМАЦІЯ_2” стосуються ОСОБА_1

    До такого висновку суд дійшов у зв’язку з тим, що в статті вказується ім’я позивачки – ОСОБА_1; описуються обставини, які відбулися з ОСОБА_1 під час мітингу  з ОСОБА_6 у м. Кривій Ріг, а також те, що саме вона лежить у лікарні з отриманими травмами після вибуху.  

Крім того, на цій же сторінці газети надрукована інша стаття про ОСОБА_1 „ІНФОРМАЦІЯ_8”, її фотографія, та в цій статті є посилання на те, що кореспондент ОСОБА_4 прислав до редакції матеріал про зустріч з матір’ю ОСОБА_1, а саме: „ІНФОРМАЦІЯ_9”.    

Оцінюючі і досліджуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що висловлювання, які заперечуються, а саме: „ІНФОРМАЦІЯ_5”; „ІНФОРМАЦІЯ_6”, - містять слова з яскраво вираженим експресивним (негативним, іронічним) фарбуванням, викладені в некоректній формі та по своїй суті є образливими, тобто дійсно ганьблять честь і гідність позивачки. Ці міркування безпосередньо стосуються позивача ОСОБА_1, її участі у політичному мітингу та ампутації ноги в наслідок вибуху під час цього мітингу, та не можуть носити оціночні судження, думку, переконання, критичну оцінку певних фактів.

З цих самих підстав судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідачів в тій частині, що висловлювання, які позивач просить визнати такими, що не відповідають дійсності та ганьблять її честь і гідність, носять оціночні судження, думку, переконання, критичну оцінку певних фактів на які автор в своїй статті посилається.    

У силу   ч. 1 ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

    Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України  докази представляються сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі. 

Отже, суд вважає, що відповідачі не надали суду доказів того, що міркування, які викладені у статті „ІНФОРМАЦІЯ_2”, не принижують честь і гідність позивача в суспільній думці з погляду дотримання законів і принципів моралі.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що автор статті ОСОБА_4 в порушення ст. 3 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (печатки) в Україні”  зловжив волею діяльності преси, використавши друковане видання для посягання на честь і гідність позивача, опублікувавши дані висловлювання на сторінках газети „Візит Венал”.

    В той же час, суд вважає, що фрагменти, які заперечуються: „ІНФОРМАЦІЯ_3…”; „...-ІНФОРМАЦІЯ_4”, - містять загальну оцінну характеристику про суб’єкт та не відносяться до числа відомостей, які містять в собі вказівки на якісь визначені негативні риси чи моменти суб’єкта, а тому не можуть бути визнані судом недостовірними.

    За висловлені ідеї і думки, оцінні судження публікатор не несе відповідальності, тому що у відповідності зі ст. 34 Конституції України  кожному гарантується право на волю думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожний має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом – за своїм вибором.

    Таким чином, суд вважає, що в силу Закону варто проводити ретельне розходження між фактами й оцінними судженнями. Існування фактів може бути доведено, тоді, як істинність оцінних суджень не завжди піддається доведенню. Доведення оцінних суджень неможливо і воно порушує саму волю вираження думок, що є основною частиною права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

    Згідно п. 1   ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини   кожний має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримувати своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від границь.

    При дотриманні вимог п. 2 ст. 10   Конвенції про захист прав і основних свобод людини  свобода слова охоплює не тільки „інформацію” або „ідеї”, що зустрічаються сприятливо або розглядаються як необразливі або нейтральні, але також і такі, котрі ображають, шокують або вселяють занепокоєння. Такі вимоги плюралізму, лібералізму, без яких немає демократичного суспільства. А свобода дискусії складає стрижень концепції демократичного суспільства, що проходить через усю Конвенцію. 

    Крім того, при дотриманні п. 2 ст. 10 Конвенції преса не повинна переступати принципи, установлені для захисту репутації інших осіб, проте, на неї покладена місія по поширенню інформації й ідей по політичним питанням, а також по іншим проблемам, які представляють суспільний інтерес та громада має право одержати дану інформацію. 

Пункт п. 2 ст.10 Конвенції дозволяє захистити репутацію кожного, але противагою подібного захисту виступає інтерес суспільства і відкритої дискусії по політичних питаннях. 

    З огляду на те, що Україна 09 листопада 1995 року вступила в Раду Європи і згідно ст. 3 Статуту Ради Європи Україна прийняла на себе зобов’язання визнавати принцип верховенства Закону і принцип, у силу якого будь-яка особа, що знаходиться під її юрисдикцією повинна користуватися правами людини й основних свобод, отже, автор публікації вправі висловити своє судження ідеї, думки і свою оцінку, що не є твердженнями і не підлягає спростуванню в судовому порядку.

    Згідно ч. 3 ст. 7 ГК України в редакції 1963 року  громадянин, у відношенні якого поширені зведення, що не відповідають дійсності і заподіють шкоду його інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд зі спростуванням таких зведень вимагати відшкодування моральної шкоди, що причинили їх поширенням.

    Судом встановлено, що висловлювання, які викладені у статті в рубриці „ІНФОРМАЦІЯ_1” була надрукована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2”, а саме: „ІНФОРМАЦІЯ_5”; „ІНФОРМАЦІЯ_6” - вплинули на позитивну оцінку відображення якостей позивача як громадянина в суспільній свідомості з точки зору принципів людської моралі.

    Виходячи з моральних страждань ОСОБА_1 в зв’язку з поширенням про неї образливих відомостей, які ганьблять її честь і гідність; характеру і тривалості страждань; при яких обставинах, і якими діями вони нанесені; з огляду на те, що вона на той час знаходилась у дуже важкому стані здоров’я; а також з урахуванням того, що позивач не має претензій до автора статті ОСОБА_4 та не бажає щоб він ніс відповідальність за образливі висловлювання у статті „ІНФОРМАЦІЯ_2”, - з огляду на вимоги розумності і справедливості, наміру дій відповідача, ступіні його провини, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди повинний складати 1000 грн., та моральна шкода підлягає стягненню з ТОВ науково-виробниче об’єднання „Венал”.

    В той же час ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_4 потрібно відмовити, оскільки вона не має до нього претензій та не бажає щоб він ніс відповідальність за образливі висловлювання у статті „ІНФОРМАЦІЯ_2”.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України  з відповідача ТОВ науково-виробниче об’єднання „Венал” на користь держави підлягає стягненню судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі (якій діяв на той час) - 17 грн. у частині вимог про захист чисті й гідності; 8,5 грн. в частині вимог про стягнення моральної шкоди; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду страви 75 грн.

З урахуванням викладених обставин і керуючись ст. ст. 10, 11, 84, 88, 209, 212, 214-215, 217-218  ЦПК, 7, ЦК України, Законом України „Про друковані засоби масової інформації (печатки) в Україні”, Конституцією України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

1.   Визнати  висловлювання, які опубліковані у газеті „Візит Венал” НОМЕР_1 в рубрики „ІНФОРМАЦІЯ_1” у статті „ІНФОРМАЦІЯ_2” за підписом ОСОБА_4, а саме: „ІНФОРМАЦІЯ_5”; „ІНФОРМАЦІЯ_6” - образливими, та такими, що  ганьблять честь і гідність ОСОБА_1.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об’єднання „Венал” на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн.

3.   В іншій частині позову та в позові до ОСОБА_4 відмовити.

4.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об’єднання „Венал” на користь держави судові витрати у розмірі 100 (сто) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

.

Суддя: