Справа  № 2 – 55/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К РА Ї Н И

„22” жовтня 2010 року                                                                                     м. Донецьк

Кіровський районний суд м. Донецька у складі: судді Сидорова Є.І., при  секретарі Нестеренко П.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Ісаєва Н.С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності, та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Содєйствіє”, орган опіки та піклування Кіровської районної у місті Донецьку ради про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Ісаєва Н.С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності, посилаючись на те, що 02 квітня 1998 року вони придбали у власність на Донецькій товарній біржі квартиру АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі зареєстровані вона та її чоловік, а також двоє дітей ОСОБА_2, 1987 року народження, та неповнолітній ОСОБА_6, 1990 року народження.

На початку 2004 року вони вирішили зробити ремонт у квартирі, однак, достатньої суми для цього не мали. Тому вирішили зайняти грошові кошти на ремонт у знайомого ОСОБА_3 Останній дав на це свою згоду та зайняв грошові кошти у сумі 10000 доларів США за умови щомісячних виплат протягом 12 місяців 3% від вказаної суми. Однак, при вирішенні цього питання прийняли рішення оформлювати не договір займу грошових коштів, а договір купівлі-продажу квартири. ОСОБА_3 пообіцяв, що не буде реєструвати договір купівлі-продажу на своє ім’я у БТІ м. Донецька та по закінченні строку переоформить квартиру на їх ім’я.

21.02.2004 року приватний нотаріус Ісаєва Н.С. посвідчила угоду купівлі-продажу квартири на ім’я ОСОБА_3

Протягом року після укладання угоди, щомісячно, ОСОБА_2 повертав ОСОБА_3 грошові кошти. Однак, сума боргу не була повернута ОСОБА_3 в повному обсязі у зв’язку із настанням непередбачуваних обставин.

Вважають, що до даної угоди купівлі-продажу квартири повинні застосовуватися положення ст. 253 ЦК України, оскільки укладена угода мала за мету скрити іншу угоду займу грошових коштів.

Просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ними та відповідачем та визнати за ними право власності на вищевказану квартиру.

До Кіровського районного суду м. Донецька надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа – ТОВ фірма „Содєйствіє”, орган опіки та піклування Кіровської районної у місті Донецьку ради про виселення, в якій вказано, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 21 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Ісаєвою Н.С., йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

При оформленні та підписанні договору купівлі-продажу відповідачі звернулися до нього з проханням дозволити їм та членам їх родини пожити у квартирі до 15 січня 2005 року та зобов’язались до цього часу виписатися із неї. При цьому вони пообіцяли оплачувати квартплату та комунальні послуги по квартирі за весь час їх мешкання.

У лютому 2006 року він приїхав та попередив відповідачів про те, що їм необхідно виселитися із квартири та знятися з реєстраційного обліку. Однак, відповідачі до теперішнього часу свою обіцянку не виконали.

Тому просить виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення із вищезазначеної квартири.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 по зустрічному позову позов підтримав, суду дав пояснення аналогічні вищезазначеним у зустрічному позові. Просить виселити відповідачів по зустрічному позову без надання іншого житлового приміщення.

Представник ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, ОСОБА_7 в судовому засіданні доводи свого довірителя підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином в установленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник ТОВ фірми „Содєйствіє” в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, написав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування Кіровської районної у місті Донецьку ради в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Ісаєва Н.С. в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, заслухав пояснення позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню повністю, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

02 квітня 1998 року відповідачі по зустрічному позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 придбали у власність на Донецькій товарній біржі квартиру АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також двоє дітей ОСОБА_2, 1987 року народження, та неповнолітній ОСОБА_6, 1990 року народження (на момент звернення до суду).

На початку 2004 року вони вирішили зробити ремонт у квартирі, однак, достатньої суми для цього не мали. Тому вирішили зайняти грошові кошти на ремонт у знайомого ОСОБА_3 Останній дав на це свою згоду та зайняв грошові кошти у сумі 10000 доларів США за умови щомісячних виплат протягом 12 місяців 3% від вказаної суми. Однак, при вирішенні цього питання прийняли рішення оформлювати не договір займу грошових коштів, а договір купівлі-продажу квартири. ОСОБА_3 пообіцяв, що не буде реєструвати договір купівлі-продажу на своє ім’я у БТІ м. Донецька та по закінченні строку переоформить квартиру на їх ім’я.

21.02.2004 року приватний нотаріус Ісаєва Н.С. посвідчила угоду купівлі-продажу квартири на ім’я ОСОБА_3

Протягом року після укладання угоди, щомісячно, ОСОБА_2 повертав ОСОБА_3 грошові кошти. Однак, сума боргу не була повернута ОСОБА_3 в повному обсязі у зв’язку із настанням непередбачуваних обставин.

В попередніх судових засіданнях ОСОБА_2 пояснював, що договір купівлі-продажу він уклав в стані тимчасового психічного розладу, який настав внаслідок перенесених ним потрясінь та на момент вчинення правочину не міг керувати своїми діями.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є лікарем ОКПНЛ. ОСОБА_2 проходив у нього курс лікування після звернення взимку 2002 року. Він пояснив, що попав в дорожньо-транспортну пригоду, після якої йому встановлений діагноз – струс головного мозку. Після цього взимку 2004 року він повторно звернувся до нього зі скаргами на кон’юнктивний розлад. Він вважає, що  ОСОБА_2 був отруєний клофеліном, який є сильнодіючим засобом. Його дія розповсюджується на організм протягом року та більше. У цей період людина почуває пригнічення, депресію, страждає вольовий акт та розум, але на вид людина може бути нормальною. Йому були призначені ліки, направлені на поновлення функцій мозку. У цей період людина не розуміє своїх дій та частково критичен.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає ОСОБА_1, відношення дружні. З її слів їй відомо, що її чоловік ОСОБА_2 зимою 2002 року потратив у аварію, внаслідок чого отримав черепно-мозкову травму та ОСОБА_1 водила його по лікарням у зв’язку з проблемами зі здоров’ям. Також зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що квартиру, яка належала їм на праві власності, не збирались продавати, робили в ній ремонт. Якийсь чоловік зайняв їм гроші у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 утратив велику суму грошей, яка йому не належала, однак, її необхідно було вернути. Тому вони зайняли гроші у чоловіка, прізвище та ім’я якого вона не знає, для повернення боргу. Після втрати суми боргу, ОСОБА_2 став нервовий, міг по декілька днів не приходити додому, звертався до психіатра, однак, від госпиталізації він відмовився.

Суд розцінює поясненя свідків, допитаних у судовому засіданні критично, та не може взяти їх до уваги як доказ, оскільки вони суперечать акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 710а/466а від 21 липня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 у період укладення ним юридичної угоди – підписання договору купівлі-продажу квартири 21 лютого 2004 року яким-либо психічним захворюванням (як хронічним, так і тимчасовим) не страждав та міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, у суду немає підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири від 21 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Ісаєвою Н.С. реєстровий № 619, недійсним. Тому суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності – відмовляє.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Ісаєвою Н.С., ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Згідно виписки із лицевого рахунку основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3.

Окрім нього, у квартирі значаться зареєстрованими ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідачі по зустрічному позову проживають у спірній квартирі без належних на те правових підстав.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого  проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 157 ЖК України члени сім’ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ст. 116 ЖК України виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самостійно зайняли жиле приміщення, виселяюється  без надання іншого житлового приміщення.

У судовому засіданні достовірно встановлений факт, що при оформленні та підписанні договору купівлі-продажу відповідачі по зустрічному позову звернулися до позивача ОСОБА_3 з проханням дозволити їм та членам їх родини пожити у квартирі до 15 січня 2005 року та зобов’язались до цього часу виписатися із неї. При цьому вони пообіцяли оплачувати квартплату та комунальні послуги по квартирі за весь час їх мешкання.

У лютому 2006 року ОСОБА_3 приїхав та попередив відповідачів про те, що їм необхідно виселитися із квартири та знятися з реєстраційного обліку. Однак, відповідачі до теперішнього часу свою обіцянку не виконали.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі мешкають у спірній квартирі без належних правових підстав, тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 116, 150, 157 ЖК України, ст.. 214-215, 328 ЦК України, ст.. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Содєйствіє” про виселення – задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності – відмовити.

На  рішення  суду може бути подана апеляційна скарга  про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                Є.І. Сидоров