У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–9870/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Антонюк О.А.
Категорія - 37 Доповідач - Волошин М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 про визнання договору дарування дійсним, усунення від спадкування, визнання не набувшим право користування домоволодінням, визнання реєстрації незаконною і скасування реєстрації та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і ОСОБА_2, третя особа – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права на спадщину, усунення перешкод користування житлом, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння та державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на ? частину домоволодіння як спадкоємця за заповітом та законом, усунення перешкод в користуванні домоволодінням і зобов’язання вчинити певні дії та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння, визнання недійсним договору дарування домоволодіння, визнання частково недійсним державного акту про право власності на землю, визнання права власності на ? частину домоволодіння та земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод в користуванні домоволодінням та зобов’язання вчинити певні дії, –
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до відповідачів, який в подальшому уточнив та просив визнати договір дарування від 25 вересня 2006 року дійсним, визнати за ним право власності на домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, усунути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від спадкування після смерті ОСОБА_6
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив визнати за ним право власності на спірне домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за законом та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду.
ОСОБА_2 в остаточній редакції позову від 08 лютого 2010 року просила визнати недійсним договір дарування спірного домоволодіння укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, визнати частково недійсним свідоцтво про право на власності на спірне домоволодіння видане на ім’я ОСОБА_6, визнати право власності на ? частину спірного домоволодіння за її матір’ю ОСОБА_7, як частину спільного сумісного майна подружжя. Визнати за нею право власності на ? частину вказаного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом. Крім того визнати частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім’я ОСОБА_6 для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на ? частину спірної земельної ділянки, як за спадкоємцем ОСОБА_7, усунути їй перешкоду в користуванні спірним домоволодінням з боку ОСОБА_3
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, визнано за ОСОБА_4 право власності на спірні домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6, зобов’язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 500 грн. моральної шкоди та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, оскільки суд при ухвалені рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є рідними братом та сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько – ОСОБА_6, на день смерті йому належало домоволодіння АДРЕСА_1, а також земельна ділянка площею 0,0899 га розташована за вказаною адресою.
ОСОБА_4 подав заяву до нотаріальної контри про прийняття спадщини після смерті його батька, ОСОБА_6, а його сестра ОСОБА_5 в установленому порядку відмовилась від спадщини на користь свого брата ОСОБА_4
У вказаному домоволодінні ОСОБА_4 проживав і був прописаний з 1990 року, інколи тимчасово залишаючи та повертаючись в нього знову. По день смерті його батька ОСОБА_6, він здійснював догляд за ним організовував його лікування коли той втратив зір.
25 вересня 2006 року ОСОБА_6 з ОСОБА_3, який є його племінником, в простій письмовій формі уклав договір дарування будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, мати ОСОБА_2 перебували в шлюбних відносинах, і разом починали самочинне будівництво по зведенню спірного домоволодіння. 04 серпня 1989 року ОСОБА_7 склала заповіт на ім’я своєї доньки. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.
Суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору дарування дійсним, усунення від спадкування, визнання не набувшим право користування домоволодінням, визнання реєстрації незаконною і скасування реєстрації та визнання права власності. Також законно і обґрунтовано суд першої інстанції частково задовольнив вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом, стягнув моральну шкоду та усунув йому перешкоду в користуванні земельною ділянкою з боку ОСОБА_3
Відмовляючи в позові ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно виходив з того, що її мати на час смерті не мала прав на спірне домоволодіння, оскільки на той час домоволодіння не було добудоване і правовстановлюючі документи на нього були відсутні. Прав на земельну ділянку ОСОБА_7 також не мала, оскільки вказана земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_6 рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради 19 квітня 2001 року, і на момент смерті ОСОБА_7, подружжя ОСОБА_6 прав на вказану ділянку не мали.
Статтею 534 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до змісту розділу VII ЦК України (в редакції 1963 року), який був чинним на час смерті ОСОБА_7, до складу спадщини входять ті права та обов’язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах. Неправомірність набуття речей у результаті протиправних дій, рівно як і незаконне володіння ними, не створює права власності у спадкодавця, а тому й не дає підстав для виникнення його у спадкоємців останнього.
Судом першої інстанції встановлено, що спірне майно було споруджено самочинно та у встановленому порядку законом право на них у подружжя ОСОБА_6 на час смерті ОСОБА_7 не було. За таких обставин до складу спадщини спірне майно не увійшло і тому, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 на час смерті мала права на спірне майно є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта їх не спростовують рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: