УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 13676 Головуючий у 1-й інстанції : Сухоруков А.О.
Категорія -20 Доповідач : Кіктенко Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Бараннік О.П.
суддів - Кіктенко Л.М. , Пищиди М.М.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи:ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу , стягнення збитків та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна про визнання права власності на домоволодіння,-
В с т а н о в и л а :
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу: Чернова Ольга Іванівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення збитків та моральної шкоди задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 19 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою Ольгою Іванівною та зареєстрований в реєстрі за №9209.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 225208 грн. у відшкодування вартості майна та 10000 грн. моральної шкоди, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн. і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи , всього 236938 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягено з ОСОБА_1 на користь державного підприємсива «Інформаційні судові системи» 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу
Чернова Ольга Іванівна, про визнання права власності на домоволодіння задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
Стягнено на користь ОСОБА_5 із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 у солідарному порядку судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 638 грн.99 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., всього 758 грн.99 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ,посилаючись на порушення норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1.
26 жовтня 2006 року ОСОБА_2 захворів, йому був встановлений діагноз: метастатичний процес печінки анонімної пухлини 4 ступеню.
Під впливом тяжких обставин він почав продавати належне йому майно.
Згідно договору купівлі-продажу від 19 грудня 2006 року , ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 за 54792 грн.00 коп. на вкрай невигідних для нього умовах під впливом тяжких обставин-за станом здоров*я . Така ціна домоволодіння не відповідала його дійсній вартості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Згідно вимог ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов*язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано , за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 2 ст.216 ЦК України передбачено,що якщо у зв*язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до вимог ч.3 ст.216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Позовні вимоги ОСОБА_2 заявлені про стягнення із ОСОБА_1 280000 грн. - суми, отриманої відповідачем від продажу спірного домоволодіння. Але з урахуванням того, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму 54792 грн.00 коп., то суд правомірно стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 225208 грн.00 коп., отриману від продажу вказаного домоволодіння.
Згідно вимог ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає :
1/ у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я;
2/ у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв*язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім*ї чи близьких родичів;
3/ у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв*язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4/ у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача відносно стягнення моральної шкоди, суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позивач зазнав моральної шкоди, був позбавлений житла та стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн., даний розмір відповідає об*єму та часу її спричинення.
Також суд правомірно задовольнив зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , визнавши право власності за ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_1 , враховуючи те, що ОСОБА_5 придбав спірне домоволодіння у ОСОБА_4, від імені якої, діяла ОСОБА_3, він не знав і не міг знати про порушення прав ОСОБА_2
Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно вимог ч.3 ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно вимог ст.392 ЦК України власник майна може пред*явити позов про визнання його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.
У зв*язку з тим, що майно не було загублене, викрадене, чи вибуло з володіння ОСОБА_2 не з його волі, та було набуте ОСОБА_5 за відплатним договором, суд на законних підставах задовольнив позов ОСОБА_5
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права , встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи скарги відносно того, що позивач не довів, що під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах вчинив продаж спірного домоволодіння є необгрунтованими. Саме усвідомлюючи про власну смертельну хворобу позивач змушений був вчинити продаж належного йому домоволодіння, що підтверджується довідками про стан його здоров*я на той час та підтверджено поясненнями в суді першої інстанції самого відповідача, який пояснив, що про результати обстеження позивача лікарі спочатку повідомили йому про діагноз: «метастатичний процес в печінці анонімної пухлини».
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2009 року підтверджується , що позивач уклав з відповідачем договір купівлі-продажу у зв*язку з його тяжкою хворобою, про яку повідомив його відповідач, тобто продав свій будинок у зв*язку з тяжкою обставиною (а.с.62-63 , том 2). Із вказаною ухвалою погодився і Верховний Суд України (а.с.90, том 2).
Відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини,визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовими рішеннями у цивльній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Факт настання тяжких обставин для позивача на час продажу спірного будинку підтвердили в суді першої інстанції і свідки: ОСОБА_10,ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Продаж позивачем відповідачу вказаного будинку відбувся на вкрай невигідних умовах договору купівлі-продажу, оскільки ціна договору не відповідала оцінці будинку в БТІ -54792 грн.00 коп., але реально на той час цей будинок можливо було продати за 35000 доларів США, про що свідчать наступні продажі вказаного будинку та підтверджено сторонами.
Тому колегія суддів не може погодитися і з доводами скарги про те, що не встановлена судом ціна , за якою можливо було продати вищевказаний будинок.
Інші доводи скарги зводяться до переоцінки доказів по справі та не мають суттєвого значення для вирішення спору по суті.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За наведених обставин колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права і вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307, 308,ст.314 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :