Справа № 22ц-12336/10 Головуючий у І інстанції Нижник М.М.
Категорія 51 Доповідач Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – Приходченко А.П.
суддів – Лаченкової О.В., Демченко Е.Л.
при секретарі – Солодовій І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго» про стягнення належних при розрахунку сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки зарплати і відшкодування моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Орджонікідзетеплоенерго», в якому просив стягнути невиплачену заробітну плату при звільненні, стягнути середню заробітну плату за час затримки розрахунку, компенсацію за втрату частини заробітку, стягнути моральну шкоду. В обґрунтування позову посилався на те, що 03.05.2007 р. його було звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, але повний розрахунок не був проведений.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду від 14.06.2010 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9230 грн. 13 коп., моральну шкоду 300 грн. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір 143 грн. 30 коп., стягнуто з позивача в дохід держави судовий збір 2751 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким стягнути з відповідача недоплачену суму розрахунку 2225 грн. 38 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку з дня звільнення по день ухвалення судового рішення та з дня ухвалення судового рішення по день фактичного розрахунку, стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати, стягнути моральну шкоду 50000 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що при звільненні позивача 03.05.2007 р. йому було не донараховано 167 грн. 53 коп., що підтверджено актом КРВ м. Орджонікідзе від 08.08.2007 р., і ця сума позивачу доплачена у листопаді 2007 р.
Оскільки відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення, але відповідачем ці вимоги не було дотримано, суд обґрунтовано прийшов до висновку про порушення прав позивача і стягнув з відповідача за період з травня 2007 р. по листопад 2007 р. середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 9230 грн. 13 коп.
Суд також правильно дійшов висновку про те, що через несвоєчасний розрахунок позивачу була спричинена моральна шкода і, виходячи з характеру порушених прав , суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 300 грн.
Правильним є рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про встановлення факту наявності скорочення штату, оскільки ці обставини були предметом дослідження в іншій справі; в частині відмови у стягненні 2062 грн. 71 коп. заробітної плати за 2006 рік, оскільки відповідно до повідомленні виконавчої служби заборгованість відсутня. Обгрунтованою є відмова у стягненні компенсації, оскільки законодавством встановлено порядок виплати компенсації частини втраченого заробітку, а не інших нарахувань.
Що стосується вимог відносно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не лише по день фактичного повного розрахунку, а також по день ухвалення рішення суду і далі до дня виплати цих сум, то вони також не можуть бути задоволені, оскільки ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до дня фактичної виплати належних працівникові при звільнення сум. Судом встановлено, що кінцевий розрахунок з позивачем було проведено у листопаді 2007 р.
Приведені позивачем розрахунки в апеляційній скарзі сум, які на його думку слід було стягнути з відповідача, не можуть бути задоволені, оскільки в судовому засіданні не було підтверджено наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає рішення суду в цій частині законним і обґрунтованим, підстав для його скасування у цій частині не вбачається.
Разом з тим, рішення суду в частині стягнення з позивача на користь держави судового збору в сумі 2751 грн. підлягає скасуванню, оскільки відповідно до п.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р., з наступними змінами, від сплати державного мита звільняються позивачі – робітники та службовці за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин. Крім того, що стосується розрахунку розміру судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд взагалі помилково керувався розміром ставки встановленої п.п. «ж» п.1 ст.3 Декрету, яка застосовується відносно позовів про захист честі та гідності при наявності у таких позовах вимог про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року залишити без змін в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9230 грн. 13 коп., моральної шкоди 300 грн. та судового збору з відповідача 143 грн. 30 коп.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 2751 грн. 00 коп. скасувати.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді