УКРАЇНА

                    АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

  Справа № 22ц-  12292                        Головуючий у 1-й інстанції  :  Гібалюк Т.Я.

   Категорія -53                                        Доповідач : Кіктенко Л.М.

                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  8 листопада  2010  року колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого судді -  Бараннік О.П.

суддів -    Кіктенко Л.М. ,  Пищиди М.М.

при секретарі   -   Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»      на рішення Заводського районного суду міста  Дніпродзержинська від  5 лютого  2010 року по справі за позовом  ОСОБА_1 до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення заробітної плати, компенсації, внесення змін в трудову книжку,-

                                          В с т а н о в и л а :

         Рішенням Заводського  районного суду міста Дніпродзержинська від 5 лютого 2010  року позов  ОСОБА_1 до Товариства «Атлантіс» про стягнення заробітної плати , компенсації, внесення змін в трудову книжку задоволено.

         Стягнено з Товариства «Атлантіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5192 грн.87 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку 4999 грн.80 коп., компенсацію за невикористану відпустку 1256 грн.16 коп., моральну шкоду 5000 грн.

         Зобов*язане Товариство «Атлантіс» внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1, виправивши дату прийняття на роботу з 1 жовтня 2008 року на 3 вересня 2008 року.

         В іншій частині позову відмовлено.

         В апеляційній  скарзі  Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»  ставить питання про скасування  рішення  суду та про відмову у задоволенні позовних вимог,  посилаючись на порушення норм  матеріального, процесуального права.

        Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

       Встановлено, що 3 вересня 2008 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» був укладений трудовий договір, 3 вересня ОСОБА_1 написав заяву про  прийняття його на посаду торгівельного агента і надав відповідачу трудову книжку.

       Між сторонами була погоджена виплата позивачу заробітної плати у розмірі 2000 грн. та обумовлені щомісячні доплати, розмір яких, визначався роботодавцем залежно від виконання  позивачем плану, встановленого відповідачем, встановлений  позивачеві випробувальний термін у два місяці з оплатою виключно в розмірі встановленої ставки.

       4 березня 2009 року позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням з 6 березня 2009 року, дата звільнення була погоджена з роботодавцем.

       6 березня 2009 року був останнім робочим днем позивача.

       Але в день звільнення відповідач не видав йому  трудову книжку і не сплатив належні  до виплати суми заробітної плати.

       Згідно вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган  зобов*язаний в день звільнення видати працівникові  належно оформлену трудову книжку і провексти розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

       Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення не пізніше наступного дня  після пред*явлення  звільненим працівником  вимог про розрахунок.

      Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника  або уповноваженого ним органу  належних звільненому  працівнику сум у стрки, визначені  ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація

повинні  виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

      Відповідно до вимог ст.83 КЗпП України , у разі звільнення працівника, йому виплачується  грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

      Позивач працював у відповідача 6 місяців і мав право на  12 днів відпустки, а при звільненні- право на отримання грошової компенсації.

      Враховуючи вказані норми матеріального права, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, обгрунтовано прийшов до висновку про зобов*язання Товариства «Атлантіс» внести зміни в трудову книжку  ОСОБА_1 про виправлення дати  прийняття на роботу  з 1 жовтня 2008 року на 3 вересня 2008 року та стягнув з відповідача на користь позивача зпборгованість по заробітній платі в розмірі 5192 грн. 87 коп., середній заробіток за час  затримки розрахунку 4999 грн.80 коп. та компенсацію за невикористану відпустку 1256 грн.16 коп.

      Згідно вимог ст. 237-1 КЗпП України  відшкодування власником або уповноваженим ним органом  моральної шкоди  працівнику проводиться  у разі, якщо порушення його законних прав  призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

       Але стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн., суд першої інстанції не в достатньому ступені врахував об*єм та час спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, зменшивши її розмір із 5000 грн. до 500 грн.

      В іншій частині рішення суду залишити без змін.

      Доводи апеляційної скарги  відносно відмови позивача отримати у день звільнення трудову книжку та належний розрахунок є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, зверненням позивача до прокуратури  та до самого відповідача.

      Посилання в скарзі на те, що середній заробіток позивача складав 485 грн.42 коп., спростовуються поясненнями в судовому засіданні суду першої інстанції  свідків: ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтвердили, що позивач отримував заробітну плату у розмірі 2000 грн.

      Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків у  рішенні суду, протирічать вимогам норм матеріального права та наявним у справі доказам, не мають суттєвого значення для правильного вирішення спору, зводяться до переоцінки доказів.

     Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.        

    За наведених обставин колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального права і  вважає за необхідне апеляційну скаргу в іншій частині відхилити.  

       Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307, 309,ст.314 ЦПК України , колегія суддів ,-

                                          В И Р І Ш И Л А :        

      Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» задовольнити частково.  

      Рішення  Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 5 лютого 2010  року змінити, зменшивши розмір стягненої моральної шкоди із Товариства з обмеженою відповідвльністю  «Атлантіс» на користь ОСОБА_1  із 5000 грн. до 500 грн.

     В іншій частині рішення суду залишити без змін.    

     Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржене в касаційному порядку до  Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня набрання  ним  законної сили.  

     Головуючий :

 Судді :