ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ПРО ВІДКЛАДЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
20.08.2007 року Справа № 3/157(1/104)
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 30.07.2007.
при секретарі
судового засідання Шабадаш Д.С.
за участю представників сторін
від позивача не прибув
від відповідача Кебус М.В., дов. №4 від 04.01.07
Селезньова С.Г., дов. №7 від 04.01.07
Розглянувши
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов
на рішення
господарського суду Луганської області
від 09.07.07
у справі № 3/157(1/104) (головуючий –Доманська М.Л.,
судді –Мінська Т.М., Пономаренко Є.Ю.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганське енергетичне об”єднання”, м. Луганськ
про стягнення 11587819 грн. 25 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.07.07 у справі №3/157(1/104) (головуючий суддя Доманська М.Л., судді Мінська Т.М., Пономаренко Є.Ю.) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов (далі ВАТ „Стахановський завод феросплавів”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” м. Луганськ (далі ТОВ „ЛЕО”) про стягнення з відповідача необґрунтовано отриманих грошових коштів у сумі 11587819 грн. 25 коп.
Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 526, 1212 Цивільного кодексу України, статей 26 Закону України „Про електроенергетику”, пунктів 1, 3 постанови НКРЕ України від 20.12.01 № 1241 „Про тарифи, диференційовані за періодами часу”, пункту 3.7.4 Умов та Правил здійснення підприємцями діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ України від 13.06.1996 №15/1 (далі Умови та Правила), мотивоване необгрунтованістю заявлених вимог.
Здійснивши системний аналіз чинного законодавства у сфері електроенергетики, у тому числі п. 3.7.4. Умов та Правил, місцевий господарський суд дійшов висновку, що величина роздрібного тарифу для всіх споживачів енергопостачальника за регульованим тарифом, що належать до одного класу, є однаковою і не залежить від особливостей технологічного процесу постачання електроенергії конкретними електромережами, тобто незалежно від того, якими мережами вони отримують електричну енергію - місцевими (локальними) або магістральними. Роздрібний тариф розраховується для цих споживачів за загальною формулою. Вищевказана формула є законодавчо затвердженою, та з неї неможливо виключити будь-які складові.
На підставі рахунків відповідача щодо оплати електроенергії, спожитої за жовтень 2004-лютий 2005, позивачем відповідачеві сплачена саме вартість електроенергії за роздрібним тарифом, розрахованим згідно з Умовами та Правилами, як це передбачено чинним законодавством та умовами договору від 30.12.02 № А2036 на постачання електричної енергії.
Позивач у справі, ВАТ „Стахановський завод феросплавів”, не погодився з прийнятим господарським судом вищевказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення по задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
ВАТ „Стахановський завод феросплавів" одержує електроенергію по магістральних мережах 220 кВ підстанції "Алмазна" Донбаської електроенергетичної системи НЕК „Укренерго" і не підключене до місцевих (локальних) мереж, що підтверджується довідкою ДЕЕС НЕК від 25.09.2003р. №05-13-10/3633.
Отже, технологічних витрат в місцевих (локальних) мережах, не існувало та не могло існувати технічно, оскільки цими мережами електроенергія ВАТ «Стахановський завод феросплавів»не постачалась, але всупереч цього кошти за вказані технологічні витрати були одержані відповідачем на підставі виставлених ним платіжних вимог –доручень.
В період з жовтня 2004р. по лютий 2005р. в оплату за отриману електроенергію ВАТ „Стахановський завод феросплавів" перерахувало на адресу ТОВ „ЛЕО" 37818 314, 57 грн. При цьому, вартість втрат електроенергії в місцевих (локальних) мережах і витрат на її передачу даними мережами склала 10 865 599, 01 грн.
Таким чином, позивач, сплативши рахунки відповідача, не лише компенсував постачальнику ринкову вартість електроенергії та втрати електроенергії при її передачі по магістральним мережам, а й додатково безпідставно сплатив вартість неіснуючих втрат електроенергії в місцевих (локальних) мережах, і, крім того, послуги на постачання електроенергії цими мережами, які фактично відповідачем не надавались.
Це свідчить про відсутність у відповідача передбачених законом підстав для одержання грошових коштів у загальній сумі 10 865 599, 01 грн.
Отже, вказані кошти є майном, одержаним відповідачем за рахунок позивача без підстав, встановлених законом, тому підлягають поверненню останньому відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Господарським судом у своєму рішенні від 09.07.2007р. не надано оцінки тому, що оплата повинна здійснюватися саме за надані послуги та спожитий товар.
Отже, відповідачем необгрунтовано виставлялись рахунки за жовтень 2004р., листопад 2004р., грудень 2004р., січень 2005р., лютий 2005р., які передбачали компенсацію втрат електроенергії в місцевих (локальних) мережах, хоча таких втрат фактично не існувало у зв”яку з постачанням електроенергії позивачу виключно магістральними мережами.
В своєму рішенні від 09.07.2007 суд веде мову про правомірність розрахунку вартості електроенергії. Позивач зазначає, що він і не оспорює формулу, яка встановлена НКРЕ України, згідно якої саме ТОВ „ЛЕО” розраховує розмір ціни на електроенергію, а лише заперечує проти права ТОВ „ЛЕО” отримувати плату за послуги, які фактично не надавалися і не надаються.
Відповідач у справі, ТОВ „ЛЕО”, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодився з доводами позивача, вважає оскаржуване позивачем рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 09.07.07 у справі № 3/157(1/104) –без змін.
Обґрунтовуючи свої заперечення відповідача вказав, що з огляду на зміст п. 3.7.4. Умов та Правил суд дійшов правильного висновку, що величина роздрібного тарифу для всіх споживачів енергопостачальника за регульованим тарифом, що належать до одного класу напруги, є однаковою і не залежить від особливостей технологічного процесу постачання електроенергії конкретними (місцевими (локальними) або магістральними) електромережами; роздрібний тариф для всіх споживачів одного класу напруги розраховується за загальною формулою; ця формула є законодавчо затвердженою і з неї неможливо на вимогу споживача виключити будь-які складові.
Оскільки законодавство не містить визначення, порядку розрахунку і порядку застосування «фактичної вартості спожитої електроенергії»і «досягнутої ціни», твердження позивача, що спірна сума являє собою вартість послуг з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами відповідача та вартість втрат електроенергії в місцевих (локальних) електромережах відповідача, є недоведеним.
Посилання позивача на листи НКРЕ України від 09.01.2001 №05-29-09/39 та від 21.01.2000 №08-01 не несе ніякого смислового навантаження.
При розрахунку роздрібного тарифу на електроенергію, спожиту позивачем протягом жовтня 2004 –лютого 2005 року, відповідач застосовував затверджені для нього постановами НКРЕ України від 24.06.2003 №588 і від 09.09.2002 №990 тариф на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами (Tjm) та економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії (kj) , тобто діяв у відповідності з вказівками названих листів НКРЕ України.
До початку розгляду справи позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, на дату після 25.08.2007 у зв’язку з відсутністю його представника.
Відповідач подав заперечення на клопотання позивача, просить апеляційний господарський суд залишити його без задоволення з огляду на приписи статті 28 Господарського процесуального кодексу України та на те, що відсутність одного представника позивача не перешкоджає участі у справі другому компетентному представнику, оскільки під час розгляду справи місцевим господарським судом від позивача приймали участь у судовому засіданні три представники.
Розглянувши вищезазначене клопотання позивача, судова колегія вирішила задовольнити його, оскільки позивач є заявником апеляційної скарги і розглянути скаргу за відсутності його представника у даному судовому засіданні неможливо.
За таких обставин розгляд справи необхідно відкласти.
На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду
УХВАЛИЛА:
1. Розгляд справи відкласти на 29.08.2007 о 14.30 год.
2. Судове засідання відбудеться у приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2, 6 поверх, зал судових засідань № 606.
3. Зобов’язати позивача забезпечити участь у судовому засіданні повноважного представника.
4. Зобов’язати відповідача забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні.
Роз’яснити сторонам, що відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.) за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Л.Л. Лазненко