Справа № 2-2293\09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року                    Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого                                - суддя Луганський В.І.

при секретарі                               - Оніщенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної  моральної шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди  (ДТП),-

ВСТНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом в в обгрунтування якого вказала, що 19.10.2006 року приблизно о 9 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керував транспортним засобом Ауді -100, д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Будьоного в м. Луганську зі сторони вул. Дальневосточная в напрямку вул. 50 років Образования СРСР, де не впорався з керуванням, виїхавши за узбіччя дороги, внаслідок чого скоїв наїзд на гр. ОСОБА_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 згідно висновкам судово-медичної експертизи № 372 від 12.02.2007 року отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, як такі що потягли за собою тривалий розлад здоров'я. Внаслідок скоєння вказаних ушкоджень вона має проходити санаторно-курортне лікування , однак до теперішнього часу вона не спроможна дозволити собі проходження лікування так як відсутні кошти, а відповідач в свою чергу упродовж тривалого часу не відшкодовує спричинені їй збитки. Моральну шкоду обґрунтовує перенесеними переживаннями, зміною привичного ритму життя, обмеженням у спілкуванні та пересуванні, постійними думками про необхідність продовження лікування. Просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000, 00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача уточнив зміст позивних вимог та просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 гривень, посилаючись на доводи позовної заяви.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказавши, що він ДТП не вчиняв, кримінальна справа проти нього сфабрикована органами досудового слідства, вину у вчиненні злочину він не визнав, тому не повинен відшкодовувати ні матеріальну ні моральну шкоду.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги пояснення представника позивача, проаналізувавши пояснення відповідача, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлений факт, що 19.10.2006 року приблизно о 9 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керував транспортним засобом Ауді -100, д/н НОМЕР_1 та рухався по вул. Будьоного в м. Луганську зі сторони вул. Дальневосточная в сторону вул. 50 років Образования СРСР, де не впоравшись з керуванням здійснив наїзд на  ОСОБА_1 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1, згідно висновкам судово-медичної експертизи № 372 від 12.02.2007 року, отримала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середньої тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я, внаслідок чого вона проходила курс лікування у травматологічному відділенні Луганської багатопрофільної лікарні №2 в період з 24.10.2006 по 20.11.2006 року, а потім амбулаторно. З висновку вищенаведеної судово-медичної експертизи вбачається, що, встановлені у позивача тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів та могли бути спричинені в строк та за обставин зазначених позивачем. Вина відповідача ОСОБА_3 в спричиненні позивачу тілесних ушкоджень підтверджується вироком Ленінського районного суду від 15.12.2008 року, яким відповідач ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1. ст. 286 КК України, та йому призначено покарання. Вирок суду набрав законної сили у встановленому порядку не скасований. Крім того, ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17.03.2009 року вирок Ленінського районного суду в частині призначення покарання залишений без змін.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача та дослідженими в судовому засіданні доказами та матеріалами кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода завдана каліцтвом, чи іншим ушкодженням здоров'я відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала у разі доведення її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодовувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст.ст. 1060 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3. постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що протиправними діями відповідача ОСОБА_3 позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки позивач була змушена проходити курс лікування, відвідувати правоохоронні та судові органи, вона не могла тривалий час вести колишній активний спосіб життя, чим були порушені її нормальні життєві зв'язки, зазнала додаткових матеріальних труднощів. Крім того, діями відповідача було принижено її честь та гідність, вона відчула фізичний біль, що також привело до моральних страждань позивачки. Крім того, починаючи з 2007 року вона має проходити санаторне - курортне лікування, однак до теперішнього часу вона не спроможна дозволити собі проходження такого лікування так як відсутні кошти.

З урахуванням характеру і тривалості моральних страждань суд, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень, частково задовольнивши позов позивача у цій частині.

Суд вважає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов*язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», підлягають частковому задоволенню уточнені вимоги позивача та його представника щодо відшкодування витрат на надання юридичної допомоги, на підтвердження цих обставин суду    наданий договір про надання юридичних послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов язаних із наданням правової допомоги які оформлені у встановленому законом порядку.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 200 гривень, та витрати на інформаційно технічний розгляд справи у сумі 120 гривень.  

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187,  1192, 1195  ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України суд

                                                        ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20 000, 00 (двадцять тисяч) гривен, витрати на надання правової допомоги у сумі 2 500, 00 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 200, 00 гривень та витрати на інформаційно технічний розгляд справи у сумі 120 гривен.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя