Справа № 2-4354/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Попової О.М.,

при секретарі: Ждановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про зобов’язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв’язку з втратою працездатності,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2010 року до Ленінського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про зобов’язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв’язку з втратою працездатності.

Позивач в позові зазначив, що він є учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 групи.

Згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він отримує пенсію, що складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Також йому виплачується щорічна компенсація на оздоровлення.

Згідно зі ст. 60 вказаного Закону особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам України на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначаються принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

Одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Порядок страхування та здійснення страхових виплат визначено законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності».

Згідно зі ст.8 вказаного Закону обов'язковому страхуванню від нещасного випадку
підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. При цьому згідно п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам , які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

У відповідності зі ст..ст.21,28 закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, щомісячну страхову виплату втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; а також страхову виплату одноразової допомоги.

При цьому, згідно зі ст.34 вказаного Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Згідно з висновком МСЕК № 0016036 від 07.04.2005 року позивача визнано інвалідом 2 групи та визнано 75 % втрати працездатності.

Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого.

17 травня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому на підставі довідки МСЄК про встановлення ступеня втрати працездатності одноразової допомоги у зв’язку з 75% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступені втрати працездатності. В призначенні даних виплат відповідачем було відмовлено. Тому позивач вважає дії відповідача неправомірними та просить суд визнати дії відповідача по відмові в призначені позивачу одноразової страхової допомоги у зв’язку з 75 % втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 75% втрати працездатності протиправними. Зобов’язати відповідача призначити позивачу одноразову страхову допомогу у зв’язку з 75% втрати працездатності та щомісячну страхову виплати втраченого заробітку залежно від 75% втрати працездатності.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляду справи без його участі, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що згідно ст. 1 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ зі змінами від 01 червня 1992 року, закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, соціального захисту людей повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вказаного закону позивач отримує соціальні пільги та компенсації.

Імперативна норма ст. 2 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" чітко вказує, що його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності. Крім того, для розгляду питання про призначення щомісячних страхових виплат згідно до вказаного закону та Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду № 24 від 27.04.2007 року до відділення Фонду надається акт про розслідування нещасного випадку за формою Н-5, акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, та акт про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом за формою Н-1.Позивачем вказані документи не надавались. Тому представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,  вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 2, 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та постраждали у результаті страхового випадку – нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовослужбовець, на нього поширюється дія Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з яким він отримує соціальні пільги та компенсації, а також державну пенсію.

Тому відмова відповідача у призначенні страхових виплат позивачу є обґрунтованою, отже позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 57,  60, 88,  209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 2, 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», Закон України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд

ВИРІШИВ:

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про зобов’язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв’язку з втратою працездатності відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                             Попова О.М.