Справа № 2-1143

                                                                                                                                          2010 р .

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

м. Вугледар                                                                             19 жовтня 2010 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого – судді Гайдара А.В., при секретарі Радаєвій Н.В. ,  за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області  про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я,-

                                       в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я.

Позовні вимоги мотивовані тим, що тривалий час він працював на підприємствах вугільної промисловості. 22 листопада 2005  року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40 %, безстроково. Позивач просив суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області   моральну шкоду в сумі 71 040 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу без його участі.  

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю вважаючи, що у позивача відсутнє право на відшкодування моральної шкоди тому що МСЕК не встановлена моральна шкода, а також в зв’язку з тим, що згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  від 23.02.2007 р. норму закону про виплату моральної шкоди виключено, про що викладено також у його письмових запереченнях.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, вивчивши письмову заяву позивача, дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем у шахті, де при виконанні трудових обов’язків, отримав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології .  (а. с. 7-12 )

22 листопада 2005  року рішенням Медико-соціальної експертної комісії позивачу первинно була встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40 %, безстроково. (а. с. 5,6 )

У відповідності зі ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,                   які спричинили втрату працездатності” у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку  своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема,  грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

За змістом ст. 21, 28, 30, 34, 35 вищевказаного Закону та абзацу 3 п. 22  П останови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року  № 4 ”Про  судову  практику в справах про відшкодування шкоди” право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає з дня встановлення особі такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує  або скасовує цивільну відповідальність особи.  

Тобто, відповідач у відповідності з діючим законодавством добровільно, відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання пошкоджено здоров’я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Частиною 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях дійсно передбачено, що м оральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується   Фондом   соціального  страхування  від  нещасних випадків  за  заявою  потерпілого, з викладом характеру заподіяної  моральної  шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів, але з гідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 24.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо, а положення ст. 34 вищевказаного Закону, треба розуміти як визначення порядку, процедури та розміру відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку – лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності, тому що, у випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України та п. 3 П останови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  № 4 «Про  судову  практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних  та душевних, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації,  а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості, тому задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 71   040 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності та групи інвалідності.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди, з огляду на важкі безстрокові наслідки професійного захворювання,  постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 13 000   грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про неможливість відшкодування позивачеві моральної шкоди в зв’язку з тим, що згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  від 23.02.2007 р. норму закону про виплату моральної шкоди виключено, суд не може, оскільки страховий випадок з позивачем настав 22.11.2005 року , коли йому було встановлено втрату професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тому дія Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 р. на правовідносини сторін не поширюється, оскільки закон не має зворотної дії у часі, і на момент настання страхового випадку,  діяли норми згідно яких відповідач повинен відшкодовувати моральну шкоду позивачу, у зв’язку з пошкодженням здоров я на виробництві.  

Згідно п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звільнений від сплати державного мита.

Згідно ст.81 ЦПК України та  постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» з відповідача слід стягнути  витрати на інформаційно – технічне забезпечення в розмірі 15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 21, 28, 34  Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп / 2004,  ст. ст. 5, 23 Цивільного Кодексу України, п. 3 П останови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  № 4 «Про  судову  практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,   ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 – 215  Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області  на користь ОСОБА_2, одноразово, 13 000 (тринадцять тисяч) гривень, в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області  на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення суду розгляду цивільних справ у розмірі 15 (п’ятнадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вугледарського

міського суду                                                               А.В.Гайдар