ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10                                                                                 Справа №  3/8/10

Суддя   

За позовом: Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 19 082,91 грн.

                                                                                  Суддя Соловйов В.М.

                                                                                  при секретарі Василенко В.В

Представники:

від позивача: Мала Н.В., виконавчий директор, доручення № 02/12 від 19.01.2010р.;

Кущ Н.В., головний спеціаліст, доручення № 02/28 від 22.02.2010р.

від відповідача: не з’явився

Державна організація “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків в сумі 19 082, 91 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 173, 193 ГК України, ст. 1, 2, 12, 22, 54 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/8/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.10.2010р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 04.10.2010р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у сторін розгляд справи відкладено до 26.10.2010р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 26.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.10.2010р.

Під час розгляду справи представники позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні, вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 02/171 від 14.09.2010р. та просять стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 082, 91 грн. та судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.10.2010р. ПП ОСОБА_1 знаходиться за адресою: 69120, АДРЕСА_1.

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/8/10 від 15.09.2010р., направлена відповідачу рекомендованим листом повернулась до канцелярії суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”. Ухвала від 04.10.2010р. про відкладення розгляду справи до канцелярії суду не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/289, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У разі нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (позивач) та ПП ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір № 76 від 04.11.2004р. про вступ учасника в Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області (надалі - Договір), згідно якому сторони цього договору зобов’язуються спільно діяти в рамках своєї статутної діяльності в цілях виконання задач (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.3 та 2.3.1 Договору, учасник зобов’язується виконувати положення Статуту Фонду.

Відповідно до п. 3.1 Договору, у відповідності п. 5.1 Статуту Фонду, у зв’язку із вступом у Фонд, підприємство надає безповоротну фінансову допомогу (внесок) та перераховує на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції Фонду суму у розмірі 16 650, 00 грн.

Згідно п. 5.1 Статуту ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (надалі - Статут) зареєстровано зміни до установчих документів державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області 20.02.2006р., номер запису 11031050002005135, учасниками фонду можуть бути: суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні та фізичні особи, які підтримують статутні вимоги і завдання фонду, визнають суспільну корисність статутної мети фонду і приймають участь у поповненні майна і коштів фонду. Права, обов’язки учасників, права вступу або виходу (виключення зі складу) а також інші положення, що регламентують статус учасників, відповідно до чинного законодавства, визначаються положенням “Про учасників товариства” (п. 5.2 статуту).

Пунктом 4.1, 4.1.1 Положення про учасників Регіонального фонду підтримки підприємництва по Запорізькій області (надалі - Положення), затвердженого рішенням Наглядової ради Фонду (протокол №2 від 04.04.2001р.) передбачено, що при вступі до Фонду у якості учасника, суб’єкти підприємницької діяльності, які приймають участь в розробці спільних з Фондом проектів, регіональних програм, направлених на розвиток та підвищення ефективності підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем регіону, у відповідності до Статуту, приймають участь у поповненні майна, фінансових коштів Фонду у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Сума внеску встановлюється у кожному випадку окремо, в залежності від ступеня участі Учасника Фонду у спільній програмі та значимість для соціально-економічного розвитку регіону.

Пунктами 4.2, 4.3 Положення передбачено, що при вступі в Фонд в якості учасників асоціації, союзів, громадські організації, органів місцевого самоуправління та державної виконавчої влади, участь яких передбачається в проведенні з’їздів, конференцій, семінарів, освітніх програм та т.і. можлива участь в поповненні фінансових засобів фонду у вигляді благодійної допомоги, розмір якої залежить від фінансових можливостей учасників.

При вступі учасника у фонд порядок та строки перерахування внеску на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції Фонду визначається Договором (Додаток 3) про вступ в Фонд у кожному випадку окремо.

Відповідач сплатив частково внески у розмір 4 167, 00 грн.

11.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 02/155 від 11.08.2010р. з пропозицією погасити в 5-ти денний термін заборгованість у розмірі 12 483, 00 грн. та акт звірки взаєморозрахунків. Відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Як вважає позивач, станом на 26.10.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає           19 082, 91 грн., з яких  12 483, 00 грн. –основний борг, 1 056, 63 грн. –3% річних, 5 543, 29 грн. –втрати від інфляції.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 76 від 04.11.2004р. про вступ учасника в Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області.

Згідно частини 1 статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як випливає зі змісту договору № 76 від 04.11.2004р. про вступ учасника, предмет, права та обов’язки сторін не передбачені жодним актом цивільного законодавства, що не дає можливості віднести даний договір до певного конкретного виду договорів.

В той же час, це не тягне за собою недійсність даного договору, оскільки останній не суперечить основним принципам цивільного законодавства, зокрема таких, як справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, хоч даний договір і не передбачений актами цивільного законодавства, проте в силу того, що він не суперечить основним принципам цивільного законодавства, останній породжує права та обов’язки, що є обов’язковими для сторін.

Згідно статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. За приписами статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов’язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Законом України від 19.10.2000р. N 2063-III “Про державну підтримку малого підприємництва” визначено правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”, фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва.

Згідно ч. 3 ст. 13 цього Закону, кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.

04.11.2004р. Державна організація “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” та ПП ОСОБА_1 уклали договір № 76 від 04.11.2004р. про вступ учасника в Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області, в якому зобов’язались спільно діяти в рамках своєї статутної діяльності з метою виконання задач Фонду.

Відповідно до п. 3.1 договору, у відповідності п. 5.1 статуту фонду, у зв’язку із вступом у фонд, підприємство надає безповоротну фінансову допомогу (внесок) та перераховує на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції фонду суму у розмірі 16 650, 00 грн.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що він містить елементи різних договорів, тобто є змішаним.

В ч. 2 ст. 628 ЦК України визначено, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно п. 5.1 Статуту ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, учасниками фонду можуть бути: суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні та фізичні особи, які підтримують статутні вимоги і завдання фонду, визнають суспільну корисність статутної мети фонду і приймають участь у поповненні майна і коштів фонду.

Права, обов’язки учасників, права вступу або виходу (виключення зі складу) а також інші положення, що регламентують статус учасників, відповідно до чинного законодавства, визначаються положенням “Про учасників товариства” (п. 5.2 Статуту).

Пунктом 4.1 Положення про учасників Регіонального фонду підтримки підприємництва по Запорізькій області передбачено, що при вступі до Фонду у якості учасника, суб’єкти підприємницької діяльності, які приймають участь в розробці спільних з Фондом проектів, регіональних програм, направлених на розвиток та підвищення ефективності підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем регіону, у відповідності до Статуту, приймають участь у поповненні майна, фінансових коштів Фонду у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

При цьому, ні в Статуті, ні в Положенні не встановлено порядку внесення та розміру фінансової допомоги, а також не пов’язано право особи стати учасником Фонду з обов’язком перерахувати будь-який внесок. Лише йдеться про необхідність приймати участь у поповненні майна Фонду.

З аналізу ст. 13 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” вбачається, що будь-які внески до фондів підтримки підприємництва можуть вноситись лише на добровільній основі.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що за умовами укладеного між сторонами договору, кошти в якості безповоротної фінансової допомоги мали передаватись відповідачем без будь-яких зобов’язань з боку позивача.

Сума в розмірі 16 650, 00 грн., яку відповідач зобов’язався за договором № 76 від 04.11.2004р. перерахувати на рахунок Фонду за своєю правовою природою є подарунком, а отже, до відносин сторін у цій частині потрібно застосовувати норми права, які регулюють правовідносини, пов’язані з даруванням.

Як визначено в ч. 5 ст. 719 ЦК України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Однак, доказів нотаріального посвідчення договору № 76 від 04.11.2004р., укладеного між сторонами, чи ухилення якоюсь із сторін від такого посвідчення господарському суду не подано.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Оскільки, в силу ч. 2 ст. 215 та ч. 1 ст. 216 ЦК України нікчемний правочин, а в даному випадку частина правочину, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з її недійсністю, то у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача перерахування на свій рахунок безповоротної фінансової допомоги в сумі 12 483, 00грн.

Відсутність обов’язку сплати цієї суми унеможливлює і стягнення з відповідача на користь позивача 1 056, 63 грн. –3% річних, 5 543, 29 грн. –втрати від інфляції, нарахованих на суму основного боргу.

В ст. 19 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене, позовні вимоги заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, ст.82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                     В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 29.10.2010р.