У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 листопада  2010 року                                                                                          м. Ужгород

  Колегія  суддів  палати з цивільних справ апеляційного суду  Закарпатської області  в   складі :

                                              головуючого    -  Дроботі  В.В.,

                                              с у д д і в           -   Фазикош Г.В., Мацунича М.В.  

                                              при  секретарі   -  Майор Г.М.

                                              з участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивача комунального підприємства «Ужгородліфт» на рішення  Ужгородського міськрайонного суду від 6 липня 2010 року,

                                                          в с т а н о в и л а   :

      Зазначеним рішенням КП «Ужгородліфт» відмовлено у позові про стягнення з ОСОБА_4  1106, 55 грн. заборгованості за надані послуги по ремонту та технічному обслуговуванню ліфта.

      В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог. Вказує на те, що суд неправильно застосував матеріальний закон.

Колегія вважає, що скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі обставини.

Відповідач проживає у багатоповерховому будинку в м. Ужгороді, який обладнаний  ліфтом.

Позивач надає мешканцям будинку послуги з користування ліфтом.

Сума 1106, 55 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, складається з його витрат на технічне обслуговування та ремонт ліфта.

Суд обгрунтованно відмовив  у стягненні цієї суми, адже вона не є платою за надання послуг, а вартістю амортизаційних витрат на утримання у належному стані майна, що належить позивачу.

Окрім того, є доведеним, що сторони спору не уклали, як цього вимагає ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання послуг, в якому мали б передбачити обсяг своїх прав та обов`язків, в тому числі по сплаті послуг щодо користування ліфтом.

Суд вірно застосував до даних правовідносин ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Доводи скарги до уваги прийняті бути не можуть.

Стверджуючі, що його відносини з відповідачем є договірними та обравши такий спосіб захисту цивільного права, як стягнення заборгованості, позивач сам у позовній заяві, у своїх поясненнях в суді та в апеляційній скарзі спростовує дане твердження, оскільки заявляє про відсутність договору на надання послуг.

Наявність даних судових рішень не є перешкодою для захисту порушеного або невизнаного права позивача при приведенні правовідносин з відповідачем до меж, визначених ст.ст. 11, 13, 14 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у  х  в  а  л  и  л  а   :

Апеляційну скаргу позивача відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 6 липня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала  набирає законної сили після її проголошення, але  може  бути оскаржена  протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги  безпосередньо  до  суду касаційної інстанції.

                                         Головуючий  -  Дроботя   В.В.

                                         С у д д і          -  Фазикош Г.В., Мацунич М.В.

Згідно з оригіналом

Суддя  апеляційного суду

Закарпатської області                                                                                      В.В.Дроботя