У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2  листопада 2010 року                                               м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої         -     судді Кожух О.А.

суддів             -     Куцина М.М., Собослоя Г.Г.

при секретарі         -     Плавайко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу Хустського міжрайонного прокурора на рішення Хустського районного суду від 14 червня 2010 року по справі за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та повернення майна,   –

в с т а н о в и л а :   

Позивачка у листопаді 2009 року звернулася до суду з позовом та просила розірвати договір оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі магазину № 16, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 190,3 кв.м., укладений 01 жовтня 2008 року між нею та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, та зобов’язати відповідачку звільнити та передати позивачці вказане приміщення магазину. Позов мотивувала тим, що відповідачка, всупереч умов договору щодо орендної плати, за період з 01 жовтня 2008 року по 01 квітня 2009 року орендну плату не платила, проте продовжує користуватись приміщенням та на пропозиції звільнити приміщення відповідачка не реагує.  

Рішенням Хустського районного суду від 14 червня 2010 року позов задоволено.

Хустським міжрайонним прокурором на вказане рішення подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд. Вважає, що судом не було в достатній мірі враховано, що проводиться досудове слідство по кримінальній справі у зв’язку з порушенням вимог законодавства при відчуженні майна, яке є предметом даного спору, а також судом не враховано, що Хустською міжрайонною прокуратурою заявлено позов про визнання недійсними всіх договорів відчуження спірного майна.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання у визначений час не з’явились повторно. Судове засідання апеляційного суду по даній справі було призначено на 10.00 год. 2 листопада 2010 року. Про час і місце розгляду справи особи, які беруть участь у справі, були повідомлені належним чином, що стверджується відповідними повідомленнями про вручення судових повісток  (а.с. 129-132). Клопотань про відкладення розгляду справи від апелянта та відповідачів не надходило. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 197, ч. 2 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

________________________________________________________________________________________________________

Справа № 22 -3480 /10                                                   номер рядка статистичного звіту: 23

Головуючий в першій інстанції – Довжанин М.М.

Суддя-доповідач – Кожух О.А.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у  справі,  кожна  сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка згідно договору купівлі-продажу від 04.07.2008 є власником об’єкта нерухомості - нежитлової будівлі магазину № 16, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 190,3 кв.м. (а.с. 21), право власності на це майно зареєстровано 17.07.2008 (а.с.22)  01 жовтня 2008 року між нею та суб’єктом підприємницької діяльності – відповідачкою ОСОБА_2 – було укладено договір оренди вказаного майна (а.с.8-10), на виконання умов договору 01 жовтня 2008 року позивачка передала  відповідачці вказаний вище об’єкт нерухомості, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду (а.с. 11). Відповідачкою факт укладення такого договору не заперечувався. Згідно договору майно передавалось в оренду строком на 2 місяці - до 30 листопада 2008 року. Заперечення проти поновлення дії цього договору наймодавець направила відповідачу 4 квітня 2009 року, а отже, відповідно до положень ст. 764 ЦК України, дію договору оренди було двічі поновлено, загалом - до 31 березня 2009 року. Договором оренди встановлено, що орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 2000 грн. за орендоване майно (п. 3.1), орендна плата сплачується орендодавцю орендарем щомісячно не пізніше семи днів після закінчення місяця за який здійснюється оплата (п. 3.2), орендар зобов’язується своєчасно сплачувати орендну плату (п. 4.1). Проте в порушення вказаних умов договору відповідачка ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2008 року по 01 квітня 2009 року свої зобов’язання не виконувала та не сплачувала орендну плату за користування будівлею магазину № 16. 4 квітня 2009 року позивачка зверталась письмово до відповідачки з пропозицією про сплату орендної плати та своїми запереченнями проти продовження терміну дії договору (а.с.12, 13), 25 травня 2009 року відповідачці була направлена вимога позивачки про звільнення орендованого приміщення (а.с. 14). Проте відповідачка орендну плату не сплачувала та не звільнила приміщення, що є порушенням п. 2.2 договору оренди, яким встановлено обов’язки орендаря повернути орендоване майно за актом прийому-передачі.  

Відповідно до ст. 526 ч. 1 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно ст. 530 ч. 1 цього Кодексу зобов’язання з встановленим строком його виконання підлягає виконанню у цей строк. Частиною 1 ст. 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, а в частині 2 цієї норми закону зазначено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.  Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.  

Відповідачка свої зобов’язання за договором оренди не виконувала, а тому судом прийнято правомірне рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка, її представник ОСОБА_5 та прокурор вказували на те, що за придбання приміщення магазину, яке є предметом договору оренди, ОСОБА_2 було внесено авансову оплату з метою викупу приміщення від ЗАТТ «Поріччя», а тому не мала обов’язку сплачувати орендну плату ОСОБА_1 Договори купівлі-продажу цього магазину є незаконними і прокуратурою розслідується кримінальна справа, порушена за фактом привласнення чужого майна службовими особами ЗАТТ «Поріччя».  

Проте твердження стосовно викупу ОСОБА_2 орендованого приміщення від ЗАТТ «Поріччя» належними доказами не підтверджено. Розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом привласнення чужого майна службовими особами ЗАТТ «Поріччя», відповідно до ст. 201 ч. 1 п. 4 ЦПК України та п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, не є підставою для зупинення розгляду даної цивільної справи. Позовну заяву Хустського міжрайонного прокурора до Товариства з обмеженою відповідальністю „Акцент”, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного приміщення, ухвалою судді Хустського районного суду від 25.06.2010 було визнано неподаною та повернуто позивачу, і така ухвала ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2010 року була залишена без змін (а.с. 134, 135).  

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно й правильно, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для скасування рішення - немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних підстав. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

    у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Хустського міжрайонного прокурора - відхилити.

Рішення Хустського районного суду від 14 червня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча:

    Судді: