ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.09.2007 | Справа №2-23/6309-2007А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді ІщенкоГ.М.
секретаря судового засідання Єменджієвої А.М. розглянувши за участю представників:
від позивача Міфаєва Д.Д. - представник, дов. від 01.06.2007р. №01-06/2007, Толкачєв В.В. - представник, дов. від 01.06.2007р. №01-06/2007р.,
від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім», (95006, АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе,6),
до відповідача Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, (01000, м. Київ, пр.Перемоги,14),
про скасування наказу,
в с т а н о в и в :
Закрите акціонерне товариство «Кримський торгово-промисловий дім» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №96 від 11.04.2007р. в частині анулювання ліцензії.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.06.2007р. до набрання рішенням у справі №2-23/6309-2007А законної сили зупинено дію наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №96 від 11.04.2007р. в частині анулювання ліцензії на право здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, наданої Закритому акціонерному товариству «Кримський торгово-промисловий дім», (аркуш справи 36).
30.07.2007р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшли уточнення до позовних вимог, згідно яких позивач просить скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №96 від 11.04.2007р. в частині анулювання ліцензії. наданої Закритому акціонерному товариству «Кримський торгово-промисловий дім» на міжнародні перевезення вантажів, (аркуш справи 42).
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов (аркуш справи 47).
З огляду на приписи частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не перешкоджає подальшому розгляду справи, суд ухвалив про розгляд справи за відсутністю відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з пунктом 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав представників позивача, дослідив надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим проведено позапланову перевірку додержання ліцензійних умов Закритим акціонерним товариством «Кримський торгово-промисловий дім», за результатами якої 30.03.2007р. складені акти:
- акт перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов №91 від 30.03.2007р.;
- акт №91/1 про встановлення факту ненадання у встановлений строк відомостей про зміну даних, вказаних в документах, які надаються до заяви про видачу ліцензії;
- акт №91/2 про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов.
Наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 11.904.2007р. №96 на підставі актів №91/1 та №91/2 від 30.03.2007р. анулювано ліцензію АВ 114410 на міжнародні перевезення вантажів, яка надана Закритому акціонерному товариству «Кримський торгово-промисловий дім», (аркуші справи 53,54).
Як вбачається із витягу наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 11.04.2007р. №96 про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій та усунення порушень додержання Ліцензійних умов позивачу анулювано ліцензію АВ 114410 на міжнародні перевезення вантажів з урахуванням пропозицій, які викладені в протокольному рішенні від 11.04.2007р. №14, Ліцензійної комісії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (аркуш справи 53).
Відповідно до статті 20 «Порядку здійснення держаного контролю на автомобільному транспорті», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567, за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб’єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2 у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб’єкта господарювання.
Згідно пунктам 5.1, 5.3, 5.5 «Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів», затвердженому наказом Держпідприємництва, Мінтранса України від 02.03.2004р. №26/153, за результатами перевірки складається акт перевірки додержання Ліцензійних умов (додаток 3) у двох примірниках, один з яких надається ліцензіату, другий зберігається в органах контролю, який здійснив перевірку. Ліцензіат письмово підтверджує, що ознайомлений з актом перевірки та отримав один примірник, ставить свій підпис, дату та печатку. Також Ліцензіат має право дати пояснення та викласти свої зауваження щодо результатів перевірки.
Однак, як свідчать матеріали справи, наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 11.04.2007р. №96 в частині анулювання ліцензії, наданої позивачу, прийнятий з урахуванням пропозицій, які викладені в протокольному рішенні від 11.04.2007р. №14 Ліцензійної комісії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, де і розглядалися матеріали перевірки виконання позивачем ліцензійних умов.
Відповідачем не надані суду документальні підтвердження про отримання позивачем повідомлення про призначення дати засідання по розгляду матеріалів перевірки виконання позивачем ліцензійних умов та актів: №91 перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов№91 від 30.03.2007р.; №91/1 про встановлення факту ненадання у встановлений строк відомостей про зміну даних, вказаних в документах, які надаються до заяви про видачу ліцензії, №91/2 про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов.
Суд приходить до висновку про те, що Закритому акціонерному товариству «Кримський торгово-промисловий дім» належним чином не були направлені повідомлення про призначення дати засідання по розгляду матеріалів перевірки виконання позивачем ліцензійних умов та актів, що позбавило позивача в строк надати свої зауваження, (аркуші справи 55-64).
Отже, акти від 30.03.2007р. №91,№91/1, №91/2 як докази у справі, одержані з порушенням закону.
Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймаються акти від 30.03.2007р. №91, №91/1, №91/2 як докази встановлення фактів неподання позивачем у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії та неможливості ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов.
Відповідачем не надані суду документальні підтвердження повідомлення про отримання позивачем актів від 30.03.2007р. №91,№91/1, №91/2 та повідомлення про призначення дати засідання по розгляду матеріалів перевірки виконання позивачем ліцензійних умов.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому суд виходить з того, що акт є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім актів, що підтверджували б факти вчинення позивачем порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких умов, анулювання ліцензії АВ 114410 з 15.07.2006р. по 14.07.2011р. на міжнародні перевезення вантажів, наданої позивачу, є неправомірним, що є підставою для задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім» в частині скасування наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №96 від 11.04.2007р. про анулювання ліцензії, наданої Закритому акціонерному товариству «Кримський торгово-промисловий дім».
Згідно Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 03 вересня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 10 вересня 2007р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №96 від 11.04.2007р. в частині анулювання ліцензії АВ 114410 з 15.07.2006р. по 14.07.2011р. на міжнародні перевезення вантажів, наданої Закритому акціонерному товариству «Кримський торгово-промисловий дім».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім», (95006, АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 6, банківські реквізити: рахунок 260022088 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 30746775) 3,40грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.