справа № 2а-5008/10/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кузьменко Л.В. ,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 < Текст >
до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції < Текст >
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010р. №0005641702/0 та від 18.06.2010р. №0005891702/0, №0005881702.
Зазначив, що на підставі акту про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. від 07.06.2010р. №733/05-53/12/17-02/2619817898 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010р. №0005641702/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15744 грн.
На підставі акту від 18.06.2010р. №788/05-53/278/17-02/2619817898 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з липня 2007 року по липень 2008 року, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010р. №0005891702/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 63590 грн. та №0005881702, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 5694 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2847 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення вважає неправомірним, оскільки відповідач, на думку позивача, прийняв їх на підставі помилкового тлумачення норм чинного законодавства. Вважає висновок відповідача про те, що відповідно до вимог Цивільного кодексу України він набув права власності на придбані основні засоби, а саме брикетувальний пристрій типу "ПБ-1" та брикетувальний прес RB440, не як підприємець, а як громадянин, є безпідставним, оскільки придбання даних основних засобів вчинено ним для підприємницької діяльності, з метою розширення виробництва та збільшення робочих місць, що підтверджує бухгалтерський облік.
Також вважає безпідставним висновок відповідача про те, що він, як суб'єкт господарської діяльності – фізична особа не має права на податковий кредит. Зазначає, що він є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 09.07.2007р. і знаходиться на загальній системі оподаткування, веде бухгалтерський облік. що не заборонено чинним законодавством.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечила на підставі того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті інспекцією в межах наданих повноважень і відповідно до порушень, які виявлені в процесі перевірки та зафіксовані у відповідних актах.
Зазначила, що відповідно до ст. 325 ЦК України, суб'єкти цивільних правовідносин поділені на дві категорії – юридичні та фізичні особи. Виходячи з цього, саме за фізичною особою, а не за підприємцем, законодавством закріплено право приватної власності на все майно (як рухоме, так і нерухоме), яким така фізична особа володіє, користується і розпоряджається. На думку відповідача, незалежно від прийняття рішення фізичною особою щодо здійснення будь-якої діяльності (підприємницької, тощо), суб'єктом права власності майна виступає саме фізична особа, а не приватний підприємець. Тому фізична особа – підприємець ОСОБА_1, який придбав основні засоби для здійснення підприємницької діяльності відповідно до Цивільного кодексу України набув права власності не як підприємець, а як громадянин.
Відповідач також вважає, що одним з головних факторів для формування податкового кредиту з ПДВ за придбаними товарами (рухомим і нерухомим майном) є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника та має відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку. Право ведення бухгалтерського обліку підприємця чинним законодавством та нормативно-правовими актами не визначено. Крім того, приватний підприємець не є платником податку на прибуток а тому не має обов'язку ведення бухгалтерського обліку. За відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині використання майна в підприємницькій діяльності, підприємець, який фактично не є суб'єктом права власності на таке майно, не має будь-яких законних підстав на податковий кредит з ПДВ.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що за результатами документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД – фізичної особи ОСОБА_1, за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. Новоград-Волинською ОДПІ був складений акт №733/05-53/12/17-02/2619817898 від 07.06.2010р. та за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з липня 2007 року по липень 2008 року був складений акт №788/05-53/278/17-02/2619817898 від 18.06.2010р.
З актів перевірки вбачається, що в порушення пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, відповідно, за січень 2009року на суму 15744 грн. та за серпень 2008 року на 63590 грн., а також занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у встановлені строки до бюджету у періоді з 01.07.2007р. по 31.08.2008р. на 5694 грн.
За результатами перевірки СПД ОСОБА_1 Новоград-Волинською об’єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010р. №0005641702/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15744 грн. та від 18.06.2010р. №0005891702/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 63590 грн., №0005881702, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 5694 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2847 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в січні 2009 року до складу податкового кредиту віднесено придбання брикетувального пристрою типу "ПБ-1" відповідно до договору №80/08 від 18.12.2008р., укладеному між ЗАТ "Торгова група "Тиса" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
В липні 2007 року до складу податкового кредиту віднесено придбання брикетувального пресу моделі RB440 виробництва фірми "Malisz Maschinenbau" відповідно до договору купівлі-продажу №10 від 12.07.2007р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фірмою "Malisz Maschinenbau", Німеччина.
В актах перевірки зазначено, що відповідно до ст. 325 ЦК України, суб'єкти цивільних правовідносин поділені на дві категорії – юридичні та фізичні особи. Виходячи з цього, саме за фізичною особою, а не за підприємцем, законодавством закріплено право приватної власності на все майно (як рухоме, так і нерухоме), яким така фізична особа володіє, користується і розпоряджається.
Тому фізична особа-підприємець, який придбав основні засоби для здійснення підприємницької діяльності відповідно до Цивільного кодексу України набув права власності не як підприємець, а як громадянин.
Також відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на податковий кредит, оскільки не є платником податку на прибуток, а тому не має обов'язку ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна у підприємницькій (господарській) діяльності, крім того, Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" не розповсюджується на СГД – фізичних осіб щодо ведення бухгалтерського обліку
Проте, з таким висновком податкового органу суд погодитись не може.
Слід зазначити, що загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, регламентується п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі – Закон).
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.5 пп. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).
Особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, Законом не передбачено.
Проте, з аналізу норм Закону мозна дійти висновку, що визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054 (з урахуванням змін і доповнень), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 3.4 Порядку), оскільки, як визначено п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
При цьому слід враховувати, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортних засобів, інших основних фондів та товарів, за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.
Таку ж позицію висвітлила ДПА України в листі від 18.06.2010р. №788/05-53/278/17-02/2619817898.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують придбання основних засобів: брикетувального пристрою типу "ПБ-1" та брикетувального пресу моделі RB440, а також розрахунки позивача з контрагентами, зокрема, податкові накладні, платіжні доручення, вантажно-митна декларація та інші, які свідчать про використання позивачем вказаної техніки в господарській діяльності і відповідають даним бухгалтерського обліку.
Відповідач в ході проведення перевірки та представник відповідача в судовому засіданні факт купівлі основних засобів та їх використання позивачем у господарській діяльності під сумнів не ставив.
Крім того відповідачем 05.11.2008 року проводилась позапланова виїзна перевірка ПП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка виникла у липні 2007 року за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з липня 2007 року по липень 2008 року, про що складено акт від 05.11.2008 року №1248/05-53/485/17-02/54/2619817898, з якого слідує , що порушень в частині декларування ПДВ з придбання брикетувального пристрою не виявлено.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач належних доказів на обгрунтування своїх висновків суду не надав.
За наведених вище обставин, оспорені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Новогорад-Волинської ОДПІ від 11.06.2010 року №0005641702/0, від 18.06.2010 року №0005891702/0 та №0005881702/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Л.В. Кузьменко
Повний текст постанови виготовлено: 29 жовтня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.