< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.10.10Справа №2а-3000/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Кузнецової О.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представник відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Академії військово-морських сил ім. П.С. Нахімова
про визнання неправомірними дій та стягнення заборгованості
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Академії військово-морських сил ім. П.С. Нахімова про визнання неправомірними дій та стягнення заборгованості у розмірі 5368,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при звільнені позивач не отримав грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5368,20 грн., що підтверджується довідкою № 12 від 04.09.2010.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3000/10/2770.
Ухвалою суду від 15.10.2010 було закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 28.10.2010.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та місце судового засідання повідомлен належними чином.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 2 ст. 9-1 Закону України від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу у Севастопольському військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова та перебував на фінансовому та речовому забезпечені у цьому інституті.
При звільнені ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова № 589 від 04.09.2010, відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме: не видано грошову компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі ОСОБА_1
Згідно з довідкою Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова № 12 від 04.09.2010 вартість речового майна, що підлягає видачі позивачу складає 5368,20 грн.
Представником відповідача у судовому засіданні не спростовувалась та обставина, що позивач належне їй речове майно та грошову компенсацію замість нього не отримувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.ст. 1-2, 2, 4 Закону № 2011 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно- правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У абз. 1 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 відзначено, що відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Крім того, у абз. 4 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 також відзначено, що права і свободи громадян, їх зміст та обсяг можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний суд України висловив і у рішенні від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002.
У п. 3.2 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано на те, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
На підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та уточнити формулювання засобу захисту порушеного права. Суд вважає, що у даному випадку необхідне захистити право позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності командування Академії військово-морських сил ім. П.С. Нахімова щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов'язати Академію військово- морських сил ім. П.С. Нахімова виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5368,20 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 02.11.2010 о 17-30 годин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність командування Академії військово- морських сил ім. П.С. Нахімова щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати Академію військово- морських сил ім. П.С. Нахімова (99035, вул. Дибенка, 1а, код 07723954) виплатити ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5368,20 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 20 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва