|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32 |
|
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.06 Справа № 18/207пд.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Старобільськ Луганської області
до дочірнього підприємства «Ринок міста Старобільськ», м. Старобільськ Луганської області
про визнання договору не?дійсним та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2. за дов. від 18.05.2006;
від відповідача: Вакуленко Т.В. -директор, паспорт, довідка облстату;
Юшин Д.В. за дов. від 10.01.2006.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги:
- про визнання недійсним договору від 01.09.2004, який укладено між сторонами за позовом;
- про відшкодування з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що договір був укладений на край невигідних для нього умовах та у супереч вимогам закону.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений відповідно до вимог діючого законодавства.
В судовому засіданні 19.05.2006 було оголошено перерву до 01.06.2006 (10.20).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
01.09.2004 між сторонами за позовом був укладений договір згідно якому, відповідач надав позивачу частину території ринку площею 5 погонних метрів для розміщення модуля для здійснення торгівлі на ринку, а позивач зобов'язався сплачувати відповідачу частину загально ринкових витрат (вода, електроенергія, зв'язок, опалення, санвузли, земля, інформаційні об'яви довідкового характеру та інші витрати) в сумі 130 грн. та за бронювання торгівельного місця в сумі 65 грн., всього 195 грн. в місяць.
Позивач в позовній заяві зазначив, що йому не зрозуміло, до якого виду зобов'язань відноситься вказаний договір; договір укладено на край невигідних для нього умовах; стягнення 65 грн. за бронювання суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції»; договір не зареєстрований в порядку передбаченому ст. 21 Закону України «Про оренду землі»; плата за послуги є завищеною.
Позивач також зазначив, що відповідач розповсюдив неправдиві свідчення про нього, що завдало йому моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору від 01.09.2004, який укладено між відповідачами за позовом, та про відшкодування з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений відповідно до вимог законодавства України; він не завдавав позивачу моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не подав суду доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підстави своїх вимог.
Позивач не довів, що:
- договір укладено на край невигідних для нього умовах. При цьому позивач не вказав, навіщо він взагалі укладав цей договір, якщо це йому було невигідно;
- відповідач розповсюдив неправдиві свідчення про нього, що завдало йому моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Позивач не обґрунтував, яким чином, стягнення 65 грн. за бронювання суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Вказаний договір не є договором оренди землі, і тому, при його укладенні не застосовуються положення Закону України «Про оренду землі».
Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України:
1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Суд вважає, що оспорюваний позивачем договір не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом також встановлено, що позивач виконував вказаний договір та користувався наданою торгівельною площею.
Однак, коли строк дії договору закінчився позивач пред'явив позов про визнання договору недійсним.
У разі визнання договору недійсним є обов'язковим застосування двосторонньої реституції.
Враховуючи, що користування торгівельною площею повернути неможливо, то лише відповідач буде повинен повернути позивачу все одержане за договором (плату за користування торговою площею).
Таким чином, наслідком визнання договору недійсним буде те, що позивач безоплатно користувався торгівельною площею відповідача, що є несправедливим.
За таких обставин, в позові слід відмовити за необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
01 червня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 06 червня 2006 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя В.В. Корнієнко