АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-13674/2010 Головуючий у 1й інстанції – Макаров М.О.
Категорія -57 Доповідач – Деревянко О.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Дерев’янка О.Г.
суддів – Красвітної Т.П., Черненкової Л.О.
при секретарі – Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1 \ 2 частину житлового будинку, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі Банк) про стягнення заборгованості та визнання права власності на житловий будинок,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на 1 \ 2 частину житлового будинку. В обґрунтування позову зазначила про те, що з травня 2004 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу з відповідачем 12.12.2005 року придбали будинок АДРЕСА_1. Відповідач не визнає за нею права на частину будинку, тому позивачка просила суд задовольнити позов.
ОСОБА_3 у лютому 2009 року пред’явив позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та визнання права власності на житловий будинок, який було об’єднано з позовом ОСОБА_2 В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що 09.12.2005 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений кредитний договір № 1165ДИ439К, за яким останній отримав 18000 доларів США для придбання нерухомості. В цей же день між ним, Банком та відповідачем укладено договір поруки № 1165ДИ439П1, відповідно до якого він зобов’язався перед Банком відповідати за виконання відповідачем усіх його зобов’язань перед Банком по кредитному договору.
12.12.2005 року за договором купівлі-продажу відповідач придбав будинок АДРЕСА_1. В цей же день між Банком та відповідачем був укладений договір іпотеки.
У зв’язку з тим, що у відповідача виникли труднощі щодо сплати коштів за кредитним договором, ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням сплатити суму кредиту у повному обсязі, зобов’язавшись повернути борг до 25.01.2009 року.
05.01.2009 року кредит повністю ним погашений у сумі 15629,44 доларів США. Відповідач гроші не повертає, тому у відповідності до п. 2.2., п.2.4. договору поруки, та п.9.1 кредитного договору, до нього переходять усі права кредитора по зобов’язанню, та право вимагати відшкодування заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за кредитним договором, тому просив суд задовольнити його позов.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1 \ 2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. 120346 грн.69 коп. на відшкодування виплаченої заборгованості за кредитним договором, вирішене питання щодо стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати оскаржуване судове рішення , постановити нове рішення, яким стягнути солідарно з нього та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 120346 грн.69 коп. на відшкодування виплаченої заборгованості за кредитним договором.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Як вбачається із наданих суду матеріалів справи, 09.12.2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі Банк) укладено Кредитний договір № 1165ДИ439К, за яким останній отримав 18000 доларів США для придбання нерухомості. В цей же день між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ ВФ «Сервіс» укладено договори поруки № 1165ДИ439П1, 1165ДИ439П2, 1165ДИ439П3, відповідно до якого останні зобов’язались перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань перед Банком по кредитному договору.(а.с.45-51,52,132,134)
12.12.2005 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав будинок АДРЕСА_1. В цей же день між Банком та відповідачем був укладений договір іпотеки.(а.с.58-64)
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що спірний будинок придбаний під час шлюбу. Відповідно до вимог ст.. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами, законом або рішенням суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ст.. 372 ЦК України задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.
Відповідно до п. 2.2,2.4 договору поруки № 1165ДИ439П1 від 09.12.2005 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, при невиконанні позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору, ці зобов’язання є обов’язковими до виконання поручителем. (а.с.52)
Згідно до п.9.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, у випадку невиконання чи неналежного виконання позивальником своїх зобов’язань за кредитним договором, відшкодування заборгованості перед банком за договором проводиться шляхом стягнення з поручителя(гаранта) чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором таабо активи (кошти і майно) позичальника на свій вибір. (а.с. 45-48)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 05.01.2009 року погасив достроково укладений між ОСОБА_1 та Банком кредитний договір № 1165ДИ439К, сплативши Банку 15629,44 долара США, що є еквівалентом 120346,99 грн. (а.с.65-67). Зазначену сплату коштів ОСОБА_3 вчинив за проханням сина - ОСОБА_1, який зобов’язався сплачені кошти повернути, але обіцяного не виконав.
Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення коштів у розмірі 120346,69 грн. пред’явлені позивачем тільки до ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив в цій частині позов, відмовивши ОСОБА_3 у задоволенні іншої частині позовних вимог.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
За таких обставин доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, щодо солідарної відповідальності ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 не можуть заслуговувати на увагу, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції, і такі вимоги ОСОБА_3 під час розгляду справи не заявлялись.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги , та заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.
Керуючись ст. ст. 209,218,303, 307, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді