Справа № -22 ц-7674/10 Головуючий в інстанції Максюта І.О.
Категорія 34 Доповідач Гаврилюк В.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Медведєва А.М., Заїки В.В.
при секретарі : Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Кіровського міського суду Луганської області від 16 квітня 2010 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розподіл майна, визнання майна особистою власністю, усунення перешкод у здійсненні права власності, -
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, поділити сумісне майно,виділивши на його користь м’які меблі, вартістю 2300 грн., ДВД-програвач „ВВК”, вартістю 435 грн., газовий котел „Дани”, вартістю 1920 грн., насос, вартістю 155 грн., холодильник „ЛДЖ” , вартістю 2125 грн., палас, вартістю 970 грн., на загальну суму 8755 грн.; майно, що залишилося, а саме: мікрохвильова піч „Самсунг”, вартістю 680 грн., пральна машина „ЛДЖ”, вартістю 1690 грн., телевізор „Самсунг”, вартістю 1500 грн., двохспальне ліжко, вартістю 1700 грн., кондиціонер „Самсунг”, вартістю 3400 грн., на загальну суму 8970 грн., залишити за відповідачкою; визнати за ним право особистої власності на автомобіль ГАЗ 2410; зобов’язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні автомобілем ГАЗ 2410 шляхом передачі йому реєстраційних документів на автомобіль та водійського посвідчення.
Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, розірвано шлюб, укладений між сторонами, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського міського управління юстиції Луганської області 24 грудня 1999 року за актовим записом № 227, поділено сумісне майно, виділено на користь ОСОБА_2: кухонний куточок, вартістю 550 гривень, телевізор „Самсунг”, вартістю 1500 гривень, ДВД-програвач „ВВК”, вартістю 435 гривень, палас, вартістю 970 гривень, пилосос „Самсунг”, вартістю 300 гривень, двохспальне ліжко, вартістю 1700 гривень, кондиціонер „Самсунг”, вартістю 3400 гривень, на загальну суму 8855 гривень. Виділено на користь ОСОБА_3: мікрохвильова піч „Самсунг”, вартістю 680 гривень, пральна машина „ЛДЖ”, вартістю 1690 гривень, холодильник „ЛДЖ”, вартістю 2125 гривень, м”які меблі, вартістю 2300 гривень, газовий котел „Дани”, вартістю 1920 гривень, насос, вартістю 155 гривень, на загальну суму 8870 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності у розмірі 15 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду в частині відмови у визнанні за ним права особистої власності на автомобіль ГАЗ-24, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позивних вимог в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою зареєстрований шлюб 24 грудня 1999 року (а.с.5,19). Із документів на побутову техніку та меблі, а також пояснень сторін виходить, що у період шлюбу сторонами було придбане наступне майно: мікрохвильова піч „Самсунг”, вартістю 680 гривень, кухонний куточок, вартістю 550 гривень, пральна машина «ЛДЖ», вартістю 1690 гривень, холодильник «ЛДЖ», вартістю 2125 гривень, телевізор «Самсунг», вартістю 1500 гривень, ДВД-програвач «ВВК», вартістю 435 гривень, палас, вартістю 970 гривень, м”які меблі, вартістю 2300 гривень, пилосос «Самсунг», вартістю 300 гривень, двохспальне ліжко, вартістю 1700 гривень, кондиціонер «Самсунг», вартістю 3400 гривень, газовий котел «Дани», вартістю 1920 гривень, насос, вартістю 155 гривень, на загальну суму 18555 гривень (а.с.6-11,14-15), вартість майна сторонами не оспорюється. Із постанови про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності виходить, що 12.03.2009р. позивачеві, як потерпілому призначена одноразова допомога у разі стійкої втрати працездатності у сумі 40140,00 гривень (а.с.13).
Із розписки виходить, що позивач купив автомобіль ГАЗ-2410 за 18 000 гривень 03.06.2009р. (а.с.12) і за ним зареєстровано автомобіль ГАЗ-2410, 1986 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с.32). Право власності на зазначений автомобіль дружиною не оспорюється і питання про розподіл зазначеного майна не ставиться.
Відповідно до ст. ст. 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Суд дійшов правильного висновку, про те, що слід прийняти до уваги варіант поділу майна, запропонований позивачкою, оскільки він найближчий по вартості майна до ідеальних часток подружжя.
Відповідно до ч.4,5 ст. 57, ст.. 61 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що позивач отримав кошти у результаті загальнообов’язкового державного страхування внаслідок втрати працездатності у вигляді одноразової допомоги.
ОСОБА_2 не надав доказів того, що автомобіль був придбаний саме за ці кошти, яки йому виплатили, а тому ці доводи апеляційної скарги, не заслуговують на увагу. Окрім того, відповідачка не просить визнати за нею право власності на автомобіль або його розподілити.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Апелянтом заявлено доводи, які були предметом дослідження суду.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 16 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :