Справа № 22ц-5629/2010 р. Головуючий у I інстанції – Гордійко Ю.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Євстафіїв О.К.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_5 та її представника – адвоката ОСОБА_6 об’єднання „Чернігівська обласна колегія адвокатів” ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8 – ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_8 про вселення, усунення перешкод у користуванні будинком, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 р. ОСОБА_5 пред’явила позов до ОСОБА_10 і ОСОБА_11, в якому, після уточнення позовних вимог, просила вселити її в 1/3 частину буд. АДРЕСА_1, що складається з кімнат 1-3, площею 11,8 м2, і 1-4, площею 16,8 м2, які їй належать, зобов’язати останніх не чинити їй перешкод у здійсненні права власності цю частину будинку та відшкодувати їй 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди і судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником вищевказаної частини садиби. Відповідач ОСОБА_10 - співвласник іншої 1/3 частини цього будинку, та його мати ОСОБА_8 чинять їй перешкоди у користуванні будинком і присадибною земельною ділянкою: вона не може потрапити в будинок, обробляти земельну ділянку, зробити прибудову та перепланування будинку, оскільки з моменту набуття права власності на його частину відповідачі її не впускають у будинок. Попереднім власником належної їй частини будинку зроблено його переобладнання з метою виділення цієї частини будинку в натурі, але відповідачі без її згоди ліквідували ці переобладнання. З приводу чинення їй перешкод у користуванні спірним будинком вона неодноразово усно й письмово зверталася до органів внутрішніх справ. Внаслідок порушення її прав у вищеописаний спосіб вона переживала, нервувала, що призвело до погіршення стану її здоров’я, а її син змушений орендувати жиле приміщення, у зв’язку з чим її сім’я несе збитки, зазнає побутових незручностей.
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено: ОСОБА_5 вселено в 1/3 частину буд. АДРЕСА_1, що складається з кімнат 1-3, площею 11,8 м2, і 1-4, площею 16,8 м2, з відповідачів на її користь стягнуто по 11 грн. 37 коп. з кожного на відшкодування судових витрат та відмовлено у задоволенні решти вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити дане рішення і задовольнити її вимоги про відшкодування моральної шкоди. При цьому вона посилається на наступне. Місцевий суд, вірно встановивши факт умисного порушення відповідачами її права власності на спірний будинок шляхом чинення останніми їй перешкод у вселенні та користуванні цим будинком і присадибною земельною ділянкою, дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Дані висновки є взаємовиключними.
Висновок суду про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не є зрозумілим.
Суд не перевіряв твердження представника відповідачів про те, що договір купівлі-продажу належної їй частини спірного будинку є недійсним.
ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог, залишивши його без змін в іншій частині. Доводи цієї скарги зводяться до наступного.
У справі нема доказів чинення відповідачами перешкод ОСОБА_5 в користуванні спірним будинком. Зокрема, постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи та показання допитаного судом свідка не є доказами законності вимог позивача. З рішення суду не вбачається, що саме доводять дані докази. Крім того, місцевим судом допит свідка здійснено з порушенням приписів ст. 180 ЦПК України.
В оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме перешкоди у користуванні спірним будинком чиняться відповідачами позивачеві.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник підтримали подану ОСОБА_5 апеляційну скаргу та не визнали апеляційну скаргу ОСОБА_8, а представник ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу останньої і не визнав апеляційну скаргу ОСОБА_5
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що позивач довела факт чинення відповідачами перешкод у користуванні належною їй частиною спірного будинку, але вона не довела факту заподіяння їй моральної шкоди та того, що відповідачі в майбутньому можуть порушувати її право власності на даний будинок, що згідно з ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України захисту підлягають лише порушені права особи. Дані висновки суду неповністю відповідають нормам матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, по справі встановлено наступне.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.02.2009 р. було частково задоволено позов ОСОБА_12 до ОСОБА_10, ОСОБА_13 та Чернігівської міської ради про виділ частки з спільного майна і їй у власність в рахунок 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 виділено кімнати 1-3, площею 11,8 м2, і 1-4, площею 16,8 м2.
29.05.2009 р. ОСОБА_12 продала вищевказану частину спірного домоволодіння позивачеві ОСОБА_5 Це підтверджується копією укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. (реєстраційний № 2229, його копія на а.с. 9-10). В цьому договорі зазначено, що частина будинку, яка відчужується, належить ОСОБА_12 на праві власності на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.07.2008 р. На підставі даного договору КП „Чернігівське МБТІ” за ОСОБА_5 зареєструвало право власності на 1/3 ідеальну частину домоволодіння, про яке йдеться, що підтверджується довідкою КП „Чернігівське МБТІ” від 10.08.2010 р. № 3632 (а.с. 37). Згідно з цією ж довідкою, інші 2/3 цього будинку в рівних частках належать відповідачеві ОСОБА_10 і ОСОБА_13
Разом з відповідачем ОСОБА_10 зареєстрована й проживає його мати – відповідач ОСОБА_8
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 30.09.2009 р. вищевказане рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.02.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_10, ОСОБА_13 та Чернігівської міської ради про виділ частки з спільного майна скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_12 відмовлено.
Відповідачі чинять позивачеві перешкоди в користуванні спірним будинком, а саме змінили у ньому замки та не впускають останню в будинок. Викладене підтверджується поясненнями позивача, показаннями допитаного місцевим судом свідка ОСОБА_15, копією постанови Новозаводського РВ УМВС України в Чернігівській області від 05.11.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_5 про чинення їй відповідачами перешкод в користуванні будинком (а.с. 14).
Шляхом порушення права власності ОСОБА_5 у вищевказаний спосіб ОСОБА_8 та ОСОБА_10 завдали їй моральної шкоди у вигляді переживань і нервувань.
З встановленого випливають наступні висновки.
Незважаючи на те, що рішення суду про виділення ОСОБА_12 у натурі частини спірного будинку скасовано, вона на момент продажу частини цього будинку ОСОБА_5 була власником 1/3 ідеальної його частини. Отже ОСОБА_12 мала право на відчуження належної їй 1/3 ідеальної частини будинку, що є об’єктом спору. На даний час укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу частини будинку від 29.05.2009 р. недійсним не визнано; право власності ОСОБА_5 на будинок за цим договором належно зареєстровано. Отже в даний час остання є законним власником 1/3 ідеальної частини будинку, про який йдеться. Тому вона нарівні з відповідачами має право володіти, користуватися й розпоряджатися цим будинком.
Висновок суду І інстанції про те, що позивач довела факт чинення відповідачами перешкод у користуванні спірним будинком ґрунтується на належних та допустимих доказах і є вірним. Посилання ОСОБА_8 на те, що допит свідка місцевим судом здійснено з порушенням ст. 180 ЦПК України, не ґрунтується на наявних у справі матеріалах. Зокрема, у справі маються присяга свідка ОСОБА_15 суду та розписка про попередження його судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень (а.с. 44). Але оскільки позивач є власником 1/3 ідеальної частини спірного будинку, а не кімнат 1-3 і 1-4, в які її вселено судом, то остання має бути вселена не в ці конкретні кімнати, а в будинок в цілому.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право. Оскільки по справі встановлено, що відповідачі тривалий час чинять ОСОБА_5 перешкоди в користуванні спірним будинком, то остання небезпідставно передбачає можливість порушення ними у такий же спосіб її права власності на цей будинок і в майбутньому. Отож позовні вимоги ОСОБА_5 про зобов’язання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не чинити їй перешкод у здійсненні права власності на належну їй частину будинку підлягають задоволенню.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України прямо й конкретно передбачено, що власник, права якого порушено, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31.03.1995 р. № 4 (з наступними змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” орієнтує суди нижчих ланок на те, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності. Таким чином суд І інстанції, встановивши факт порушення відповідачами права власності позивача на спірний будинок шляхом чинення їй перешкод в користуванні будинком, зобов’язаний був задовольнити позов в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненої відповідачами створенням позивачеві цих перешкод. Враховуючи вищеописані характер і спосіб завдання ОСОБА_5 моральної шкоди, тривалість перетерплювання нею негативних явищ немайнового характеру внаслідок неправомірних дій позивача, апеляційний суд вважає, що останній належить відшкодувати цю шкоду в сумі 1000 грн. 00 коп. Оскільки моральну шкоду ОСОБА_5 завдано спільними діями ОСОБА_10 й ОСОБА_8, то в силу ч. 1 ст. 1190 ЦК України вони зобов’язані відшкодувати цю шкоду солідарно.
Тож оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні будинком та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з постановленням рішення про їх часткове задоволення, а в частині задоволення позовних вимог про вселення – зміні шляхом приведення його в цій частині у відповідність до наведеного вище.
В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 належить стягнути по 22 грн. 75 коп. з кожного на відшкодування понесених нею документально підтверджених судових витрат за пред’явлення позову – пропорційно до задоволеної частини позову і відповідно до ставок судових витрат, встановлених п/п п/п „д”, „з” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито” та п/п 6 п. 3 розд. 1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, які затверджено постановою Кабміну України від 21.12.2005 р. № 1258 з наступними змінами й доповненнями (квитанції на а.с. 1-4). Крім того, з відповідачів на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволеної її частини і з урахуванням того, що апеляційну скаргу ОСОБА_8 теж частково задоволено. Так, за подання апеляційної скарги і останньою, і ОСОБА_5 сплачено по 37 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (кожною), а ОСОБА_5 також сплачено 4 грн. 25 коп. судового збору. Тож пропорційно до задоволеної частини апеляційних скарг і відповідно до ставок судових витрат, встановлених п/п п/п „д”, „з” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито” та п/п 6 п. 3 розд. 1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, які затверджено постановою Кабміну України від 21.12.2005 р. № 1258 з наступними змінами й доповненнями, а також шляхом взаємозаліку з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 належить стягнути: (37 грн. 00 коп. - 37 грн. 00 коп. + 4 грн. 25 коп.): 2 особи = по 2 грн. 12 коп. з кожного на відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, ст. ст. 16 ч. 2 п.п. 3, 9, 23, 356, 358, 386, 391, 1167 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні будинком та відшкодування моральної шкоди скасувати і частково їх задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_10, ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_5 перешкод у здійсненні права власності 1/3 частиною буд. АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_5 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Це ж рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про вселення і розподілу судових витрат змінити.
Вселити ОСОБА_5 в буд. АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 по 22 (двадцять дві) грн. 75 коп. з кожного на відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 по 2 (дві) грн. 12 коп. з кожного на відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: