Справа № 2-6204/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року     Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого -  судді Шелест І.М., за участю секретаря – Штода А.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просила суд зобов’язати  відповідача провести  перерахунок та здійснити відповідні виплати  доплати до пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розмірі, який встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за періоди - з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня  2009 по 31 грудня 2009 року та наступний час.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  та  має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, але відповідач  такі  нарахування та виплати в періоди, визначені у позові, чим порушує її права.

Позивач в судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу за її відсутності.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, просив суд слухати справу у його відсутності, надав заперечення на позов, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідачі зазначили про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Також відповідач зазначив, що у листі Міністерства юстиції України від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 наведено позицію Мін'юсту щодо порядку реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Мін'юст вважає, що питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.  6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Такі зміни до ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" були внесені п.2 ч. 41 ст. 85 розділом 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України. Стаття 6 Закону  була викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість  пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором  згідно одного із законів".

В листі Міністерства праці та соціальної політики від 27.12.2007 року та Пенсійного фонду України зазначається, що проектом Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуватиметься підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Також в листі зазначалося, що виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється за матеріалами пенсійних справ без подання пенсіонерами будь-яких додаткових документів.

Частина 2 статті 103 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплює норму, згідно якої центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики надає разом з Пенсійним фондом роз'яснення з питань призначення , перерахунку та виплати пенсій відповідно до цього Закону. Такі зміни до ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" і були внесені п.2 ч. 41 ст. 85 розділом 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, стаття 6 Закону № 2195 була викладена в новій редакції.

Відповідно до абз. 4 п. 20 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" іншим учасникам війни підвищується пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомоги, що виплачується замість пенсії-на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними.

Таким чином, редакція статті 6, в якій зазначається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була змінена на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Нова редакція ст. 6 на підставі вищезазначеного рішення Конституційного Суду України визнана неконституційною.

З метою врегулювання виплати державної соціальної допомоги Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно якої з 22 травня 2008 року дітям війни до пенсії провадиться підвищення. Ця постанова Кабінету Міністрів України є обов’язковою для виконання.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, які просили розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних  у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус "Дитини війни", що також підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 05.06.2008р. (а. с. 6).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись що виплата підвищення у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відноситься до вичерпного переліку використання коштів Пенсійного фонду та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» позивачу підлягають виплаті в 2007 році: липень  - вересень  по 123,02 грн. щомісячно, жовтень - грудень по  124,53 грн., а всього за 2007 рік 742 грн. 65 коп., тому позовні вимоги в цій частин є обґрунтованими і  підлягають    задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому 3 22.05.2008 року щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі також обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за № 10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в 2008 році позивачу підлягають такі суми доплати до пенсії:

Травень – червень 2008 року по 144,3 грн. щомісячно, липень - вересень по 144,6 грн. щомісячно, жовтень  - грудень по 149,4 грн. щомісячно, а всього за 2008 рік 1170 грн. 60 коп.

Відповідно до довідки УПФУ у Червонозаводському районі м. Харкова, у 2008 році позивачу сплачені наступні суми:

з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. – 47 грн. 00 коп., що складає 141 грн.,

з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. – 48 грн. 10 коп., що складає 144 грн. 30 коп.,

з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. – 48 грн. 20 коп., що складає 144 грн. 60 коп.,

з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. – 49 грн. 80 коп., що складає 149 грн. 40 коп., а всього складає 579 грн. 30 коп., тому позивачеві підлягає виплаті 591 грн. 30 коп.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в період січень-грудень 2009 року включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи із наступного.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, в період січень-квітень 2009 року позивачу підлягають доплаті до пенсії:

Січень  - грудень  2019 року  по  149,4 грн. щомісячно, що загалом складає 1792 грн. 80 коп.

Відповідно до даних Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з січня по грудень 2009 року включно було виплачено щомісячно по 49 грн. 80 коп., що загалом складає 597 грн. 60 коп., тому позивачу підлягає виплаті 1195 грн. 20 коп. (1792,80-597,80=1195,20).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України" Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Червонозаводському  районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

    Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

    За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

    Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов'язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Отже, зазначені відповідачем доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та припинилось лише 01.01.2008р. після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому суд вважає правильним у задоволенні  позову в частині  покладення на відповідача обов’язку проводити  такі виплати в наступному часі  відмовити, оскільки позивачем не надано доказів порушення його права в майбутньому, а  відповідно до ст. 11 ППК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст.. 88  ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – задовольнити частково..

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (м. Харків, проспект Гагаріна, б. № 248 кв. 37) з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік -- з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік – з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі  8 (вісім) гривень 50 копійок.

    Стягнути з Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які  брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається  апеляційному суду Харківської області через Червоно заводський районний суд м. Харкова.

Суддя                                                                                                                   І.М. Шелест