Справа № 2-1938

2010  року   

                                    РІШЕННЯ   

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

                9 листопада 2010 року       м. Коломия       

Коломийський міськрайонний  суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:         Веселова В.М.

секретаря:                Максим’юк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії «дитині війни», -

встановив:  

    Позивач звернувся  до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії «дитині війни». Вказує,що  згідно рішення Конституційного суду  України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено. Тому просить суд визнати неправомірною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області  щодо перерахунку йому підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобовязати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням підвищення в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити заборгованість, яка виникне в результаті такого перерахунку за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.07.2010 року.Справу просить розглядати у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання подав заперечення, в якому зазначив, що відповідно  до ст. 30 Бюджетного кодексу України видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення на конкретні цілі, до яких належать видатки на фінансування доплат, підвищень до пенсій, встановлених законом. Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачуються особам, які є інвалідами. Позивачу групу інвалідності не встановлено.   Таким чином, позивачу протягом оспорюваного періоду  нараховувалась та виплачувалась пенсія в розмірах, встановлених ст.ст. 28, 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".   Згідно п.41 пп.2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" іншим учасникам війни державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому, в наступних періодах пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась: з 01.01.2008 р. - згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до  часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ст.ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

   Позивач є пенсіонером та відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитина війни», тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

   Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону).  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані  неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. У відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.  

Однак, не зважаючи на існування спеціальної норми та Рішення Конституційного Суду України відповідач не нараховував та не виплачував позивачу вказане підвищення до пенсії починаючи з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. включно.  

           Положення ч.3 ст.28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону мінімального розміру пенсії за віком.

Стосовно вимоги за 2008 р. судом встановлено, що згідно п.41 розд.П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Не зважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 22.05.2008р. до 31.12.2008 р. нараховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі лише 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          З урахуванням встановленого ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» сма мінімального розміру пенсії за віком, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.04. – 481 грн., з 01.07. – 482 грн., з 01.10. – 498 грн.), сума невиплаченого позивачу підвищення до пенсії становить 715,26 грн., виходячи з наступного розрахунку. Згідно до ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 01.01.2009 року 498,00 грн.       

            Законом України   “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не передбачено зупинення виплати надбавок до пенсії передбачених особам, що мають статус “дитина війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. А тому суд виходить з того, що в такому випадку надбавки повинні нараховуватись та виплачуватись відповідно до вимог вказаного вище Закону і та чи інша постанова Кабінету Міністрів України не може змінити порядку та розмірів нарахування та виплати таких надбавок до пенсії передбачених зазначеним вище Законом.

          Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України, справа № 63134/00, в межах свободи дій  держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними ( п. 23 Рішення ). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань.

      На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Коституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст. ст.213-215 ЦПК України,  суд -

                                                        вирішив:   

         Позов   задовольнити частково .                     

     Визнати  неправомірною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку  ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

           Зобов’язати  Головне Управління Пенсійного фонду України в   Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1  надбавки до пенсії за віком  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,  за період з   09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, в решті позовних вимог відмовити.

       Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Коломийський міськрайонний суд. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

                                 Суддя                                             Веселов В.М.