ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2007р. Справа № 12/109-06
За позовом Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, м. Полтава
до відповідача Полтавської обласної державної адміністрації, м. Полтава
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава
про визнання протиправним розпорядження, стягнення 746023 грн. збитків
Колегія суддів:
Головуючий суддя Пушко Ігор Іванович
Суддя Киричук Олександр Анатолійович
Суддя Білоусов Сергій Миколайович
при секретарі судового засідання Ярмолі Ю.В.
Представники:
від позивача Бездітько Б.М. –представник за довіреністю від 28.04.2006р.;
від відповідача Кочан Н.М.- представник за довіреністю від 29.05.2006р;
Лєта Д.В. - представник за довіреністю від 13.03.2007р., № 1-52/428;
Шамша Л.О. - представник за довіреністю від 23.11.2006р.,
№ 1-52/1820;
від третьої особи не з’явився (представник в судове засідання не викликався).
Суть спору: Розглядається позовна заява про визнання незаконним розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №125 від 29.04.2003р. "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 12.09.2001р. №311" (далі - оспорюване розпорядження) у частині щодо невключення студентських гуртожитків Полтавського державного педагогічного університету ім .В.Г.Короленка до 1 групи споживачів 'населення" по прейскуранту на послуги водопостачання та водовідведення, та стягнення шкоди, завданої оспорюваним розпорядженням, на суму 746023 грн., відповідно до заяви позивача про уточнення предмету та правових підстав заявлених вимог (том.1, а.с.124), яка була прийнята ухвалою суду від 07.09.2006р.
Вступна та резолютивна частина постанови була оголошена в судовому засіданні 17.05.2007р., а повний її текст відповідно до ч.З ст.160 КАС України підписано 22.05.2007р.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваним розпорядженням гуртожитки підприємств та організацій були віднесені до 1 групи "населення" прейскуранту тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, в той час як гуртожитки учбових закладів, в тому числі позивача, залишилися віднесеними до 2 групи споживачів, що мало своїм наслідком сплату позивачем вартості послуг з водопостачання та водовідведення на рівні середньорозрахункового тарифу.
Зазначене розпорядження позивач вважає таким, що суперечить ст.ст. 19, 42, 119 Конституції України, ст. З Закону України "Про ціни і ціноутворення", ст.15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ч. 1 ст.14 Закону України "Про освіту", ст. 49 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Понесені позивачем витрати в зв"язку зі зміною тарифу на послуги з водопостачання та водовідведення, згідно з його довідкою (том 1, а.с.126), складають 746023 грн., та обраховані позивачем за період з жовтня 2001р. по березень 2006р. Зазначену суму позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди, спричиненої йому в зв"язку з прийняттям оспорюваного розпорядження.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що при встановленні тарифів оспорюваним розпорядженням він діяв в межах чинного законодавства та відповідно до Конституції України; на те, що оспорюване розпорядження на момент вирішення спору втратило чинність; на те, що діяльність навчальних закладів та підприємств, організацій не носить елементів економічної конкуренції, а гуртожитки всіх без виключення навчальних закладів були віднесені до однієї групи споживачів послуг з водопостачання та водовідведення при встановленні тарифів оспорюваним розпорядженням.
Також відповідач посилається на те, що визначення позивачем розміру понесених витрат, які він просить стягнути як відшкодування, не підтверджений належними доказами та відповідними економічними розрахунками, крім того, ці витрати позивач обраховує з жовтня 2001р., в той час як оспорюване розпорядження було прийняте 29.04.2003р., та обраховує їх по березень 2006р., в той час як з липня 2005р. діяли тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради, при цьому віднесення гуртожитків навчальних закладів до 2 групи споживачів залишилося і в зазначеному рішенні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, встановив:
Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 12.09.2001р. "Про тарифи на послуги водопостачання та водовідведення" було затверджено прейскурант, відповідно до якого споживачі були розподілені на З групи, при цьому до 1 групи віднесено населення, що мешкає в житлових будинках, а до 2 групи, зокрема, гуртожитки учбових закладів та гуртожитки підприємств, організацій.
Оспорюваним розпорядженням, прийнятим 29.04.2003р., відповідач вніс зміни до зазначеного вище прейскуранту, відповідно до яких гуртожитки підприємств, організацій були віднесені до 1 групи споживачів, тобто фактично тариф на послуги з водопостачання для цих споживачів було знижено з 1,67 грн. до 0,62 грн. за куб.м води та з 0,93 грн. до 0,40 грн. за куб.м стоків, в той час як гуртожитки навчальних закладів залишилися в 2 групі споживачів, тобто тариф для них не них змінився.
Зазначені розпорядження приймались відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".
В зв"язку з набранням чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р., та на підставі постанови КМ України від 11.05.2005р. №342, обласні державні адміністрації були позбавлені повноважень встановлювати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення. Зазначені тарифи були встановлені рішенням дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання Полтавської обласної ради від 15.04.2005р.
В свою чергу, оспорюване розпорядження, а також розпорядження від 12.09.2001р. №311 були визначені такими, що втратили чинність, розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 19.06.2006р. №181 (том. 1, а.с. 115), таким чином, воно втратило силу на момент вирішення спору.
При розгляді спору по суті господарським судом були прийняті до уваги наступні обставини. Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим, ні Закон України "Про ціни та ціноутворення", ні постанова КМ України від 25.12.1996р. №1548 не встановлювали на момент прийняття оспорюваного розпорядження будь-який механізм чи спосіб визначення обласними державними адміністраціями розміру цих тарифів, розподілу споживачів відповідних послуг за певними категоріями і т.ін.
В зв"язку з цим, посилання позивача на порушення відповідачем ст.119 Конституції України, є необгрунтованим.
Ст. З Закону України "Про ціни та ціноутворення" визначає цілі політики ціноутворення в державі, яка реалізується всією системою державних органів України, тому посилання позивача на порушення відповідачем норм, визначених цією статтею, є помилковим.
Частина перша ст.14 Закону України "Про освіту", на яку також посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, покладає на місцеві органи державної виконавчої влади обов"язок забезпечувати фінансування витрат на утримання закладів освіти, що є комунальною власністю, в той час як позивач є державним університетом, тобто закладом освіти, заснованим на державній формі власності, що підтверджується статутом позивача (том 1, а.с. 17-23).
Таким чином, посилання позивача на прийняття оспорюваного розпорядження з порушенням зазначеної норми Закону України "Про освіту" є необгрунтованим.
Не покладає на відповідача жодних обов'язків щодо забезпечення утримання закладів освіти загальнодержавної форми власності і ст. 22 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Що стосується доводів позивача відносно того, що оспорюване розпорядження містить ознаки актиконкурентних дій органу влади, які призвели до обмеження та спотворення конкуренції, оскільки, на думку позивача, цим розпорядженням були надані пільги та переваги окремим суб"єктам господарювання, що поставило їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, судом приймається до уваги наступне.
Оспорюваним розпорядженням гуртожитки підприємств та організацій були віднесені до 1 категорії "населення", що призвело до фактичного зменшення розміру тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для мешканців цих гуртожитків, на відміну від розміру тарифу для мешканців гуртожитків навчальних закладів, в т.ч. позивача, який залишився в тому ж розмірі, що був визначений розпорядженням відповідача від 12.09.2001р. №311. Однак, виходячи з визначення терміну "конкуренція", яке дається ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та з функціонального призначення гуртожитків підприємств, організацій (проживання робітників цих підприємств та їх сімей) та гуртожитків навчальних закладів, зокрема позивача (проживання студентів та викладачів), не може йти мова про наявність конкуренції між ними, оскільки зазначені суб"єкти не діють на одному ринку певних товарів (робіт, послуг), тобто відсутнє змагання між підприємствами, організаціями, які здійснюють виробничу діяльність, та навчальними закладами, метою діяльності яких є навчальний процес.
Крім того, надання приміщень в гуртожитках також не є послугою, з приводу якої можлива конкуренція між позивачем та підприємствами, організаціями, які мають гуртожитки.
Зазначене підтверджується також відповіддю Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.12.2006р. №01/2701 на запит господарського суду (том 2, а.с. 27) та усними поясненнями його представника в судовому засіданні 19.12.2006р., відповідно до яких ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в зв"язку з прийняттям оспорюваного розпорядження виявлено не було, а відповідна справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не порушувалась.
В той же час, ст.ст. 7(п.2), 14(п.2) Закону України "Про Антимонопольний комітет України", саме на цей орган та його територіальні відділення покладено обов"язок надання висновку щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
За таких обставин, посилання позивача на вчинення відповідачем антиконкуретних дій є необгрунтованим.
Судом також приймається до уваги, що визначення оспорюваним розпорядженням тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для гуртожитків навчальних закладів на рівні середньорозрахункового тарифу, за умови, що такий тариф для споживачів 1 групи "населення" є збитковим, є економічно обгрунтованим, і саме по собі не свідчить про порушення відповідачем як принципів та задач цінової політики в Україні, так і принципів, визначених частиною третьою ст.2 КАС України.
Розпорядження відповідача від 12.09.2001р. №311, яким споживачі були поділені на три категорії з встановленням різних тарифів, позивачем не оспорюється. Фактично позивач оспорює не дії відповідача по винесенню розпорядження від 29.04.2003р., а невключення гуртожитків навчальних закладів до 1 категорії споживачів, що було здійснено оспорюваним розпорядженням для гуртожитків підприємств та організацій, чим зменшено тариф для цієї категорії споживачів до рівня, який є нижчим за рівень рентабельності послуг з водопостачання та водовідведення.
Тобто позивач оспорює виданий відповідачем акт, одночасно посилаючись на необхідність включення його в перелік споживачів, віднесених до 1 категорії цим же актом.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту (вимога про визнання акту незаконним), не відповідає змісту прав та інтересів позивача, на захист яких подано позов.
У суду не має правових підстав для виходу за межі позовних вимог відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, оскільки в даний час питання про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення та розподіл споживачів цих послуг на певні категорії віднесено не до компетенції відповідача, а до компетенції Полтавської обласної ради, яка не є відповідачем по справі.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що права та інтереси позивача, на захист яких подано позов, порушенні не оспорюваним розпорядженням.
Так, позивач був позбавлений права встановлювати розмір плати за проживання в студентських гуртожитках в розмірі, достатньому для компенсації практичних витрат позивача, наказом Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров"я, Міністерства фінансів України від 21.12.1998р. №453/362/260 "Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках".
Розгляд справи щодо оскарження зазначеного нормативного акту відповідно до ч.З ст.19 КАС України не віднесено до підсудності господарського суду Полтавської області, тому суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача по справі та вчинити інші дії, спрямовані на захист прав та інтересів позивача.
Крім того, понесення позивачем витрат по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються мешканцям належних позивачу гуртожитків, є не наслідком прийняття оспорюваного розпорядження, а наслідком недостатнього фінансування позивача з державного бюджету України всупереч вимогам ч.1 ст.61 Закону України "Про освіту".
Таким чином, захист прав та інтересів позивача може бути забезпечений шляхом збільшення видатків з державного бюджету України на оплату відповідних витрат по оплаті за спожиті комунальні послуги, що підтверджується, зокрема, листом Департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти та науки України від 10.11.2006р. №10/1-673, адресованим голові Полтавської обласної державної адміністрації (том 2, а.с.19).
За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати оспорюване розпорядження незаконним, позивачем не доведено порушення своїх прав та інтересів в зв"язку з його прийняттям відповідачем, крім того, на момент вирішення спору зазначене розпорядження є нечинним, тому вимоги позивача про
визнання незаконним оспорюваного розпорядження задоволенню не підлягають.
Також позивачем не доведено наявність причинного зв"язку між понесенням витрат по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, наданих мешканцям гуртожитків за період з жовтня 2001р. по березень 2006р., та прийняттям оспорюваного розпорядженням, тому позовні вимоги відхиляються судом в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Головуючий суддя Пушко І.І.
Суддя Білоусов С.М.
Суддя Киричук О.А.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.