Справа №22ц-5948/2010 Головуючий у першій інстанції – Короїд Ю.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі: Кравченко В.В.,
з участю: Прокурора Кравченко А.А., представника ВАТ „Державний ощадний банк України” Маршалової Т.Г., відповідача ОСОБА_7, її представника ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року у справі за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповноту з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року позовні вимоги першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” заборгованість по договору відновлювальної кредитної лінії № 38 від 25 квітня 2007 року в сумі 180818 грн. 33 коп., а також стягнуто судові витрати.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що початком перебігу шестимісячного строку, передбаченого п. 4.2 договору поруки, слід вважати день сплати позичальником коштів, а не дату настання строку виконання зобов”язань, як то визначено умовами кредитного договору, і тому вважає, що початок перебігу шестимісячного строку, передбаченого п. 4.2. договору поруки, починається з 26 травня 2007 року і закінчується 26 листопада 2007 року.
Вважає, що порука є припиненою в силу п.4.2 договору поруки №38 від 27 квітня 2007 року та ч.4 ст. 559 ЦК України, тому відсутні правові підстави для задоволення заявленого позову.
Крім того, на думку апелянта є невірним посилання суду на п. 4.4. договору поруки, оскільки дана норма суперечить положенням п. 4.2 договору поруки та ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому не могла бути застосована судом першої інстанції при вирішенні даного спору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 25 квітня 2007 року між ВАТ „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_9 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 38, відповідно до умов якого банк зобов”язувався надавати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 150 000 грн., а позивачальник зобов”язується отримати, належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в стороки, визначені договором; остаточний термін повернення кредиту 27 квітня 2012 року(а.с.3-11).
Згідно заяв позичальника на видачу готівки на а.с. 14-20 банк виконав свої зобов”язання по видачі коштів, ОСОБА_9 отримав кошти в сумі 150000 грн.
В забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з кредитного договору, 27 квітня 2007 року був укладений договір поруки №38 між банком та ОСОБА_7, відповідно до якого поручитель зобов”язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов”язання за кредитним договором №38 від 25 квітня 2007 року (а.с. 12-13).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконує умови кредитного договору, виникла заборгованість: основного боргу за кредитом - 130469,95 грн., відсотки за користування кредитом - 38560,31 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту – 6578,51 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків – 5209,56 грн., а всього 108 818,33 грн., розмір якої відповідачем не оспорюється.
Суд зазначив, що відповідно до положень чинного законодавства та умов договору поруки банк правомірно пред”явив вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором до поручителя, при цьому вважав, що договір поруки не є припиненим і відповідач має нести відповідальність по виконанню грошового зобов”язання.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.553,554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення такого зобов”язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Апеляційний суд враховує, що зі ст.554 ЦК України слідує, що хоча поручитель і пов”язаний з боржником певними зобов”язальними відносинами, проте він є самостійним суб”єктом у відносинах із кредитором, і згідно зі ст.553 ЦК України у разі солідарного обов”язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов”язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо і солідарні боржники залишаються зобов”язаними доти, доки їхній обов”язок не буде виконаний в повному обсязі.
Тому кредитор-банк правомірно скористався наданий йому правом і звернувся з зазначеним позовом з вимогою виконання зобов”язання в повному обсязі саме до боржника-поручителя.
Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта щодо припинення договору поруки.
П.6.3 договору поруки визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання, п.3.2- що солідарні боржники залишаються зобов”язаними до тих пір, поки всі зобов”язання за кредитним договором не будуть виконані повністю. Тобто, термін дії договору поруки визначено вказівкою на подію, що має настати, а саме повне виконання сторонами умов договору.
Сторони п.4.1 договору поруки установили, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов”язання та не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов”язання- п.4.5 даного договору.
Оскільки відповідач ОСОБА_7 не виконала умов договору щодо покладених на неї обов”язків, на час звернення позивача до суду з позовом її порука не була припинена.
Також п.4.2 договору поруки встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов”язання за кредитним договором №38 від 25 квітня 2007 року не пред”явить вимоги до поручителя.
Апеляційний суд враховує, що у даному договорі у розділі „Визначення та тлумачення термінів” дано визначення „строку виконання зобов”язання”- це є встановлений кредитним договором строк, до закінчення якого боржник зобов”язаний в порядку, визначеному кредитним договором, здійснити ті чи інші виплати на користь кредитора, зокрема, але не виключно, повернути суму кредиту або ту чи іншу його частину, нараховані проценти за користування кредитом, а також сплатити на користь кредитора всі інші платежі, передбачені кредитним договором. Також під строком виконання зобов”язання слід розуміти інші строки, визначені в кредитному договорі моментом витребування.
П.1.2 договору відновлювальної кредитної лінії між банком та позичальником передбачено, що кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 27 квітня 2008 року; остаточним терміном погашення кредиту є 27 квітня 2012 року . Ця дата є кінцевою датою користування кредитом.
У даній справі звернення банку-кредитора з позовом до суду з вимогами до поручителя-боржника про виконання взятих зобов”язань вчинено до дня настання строку виконання зобов”язання за кредитним договором, тому тлумачення апелянта про закінчення шестимісячного строку для пред”явлення кредитором вимоги до поручителя 26 листопада 2007 року та припинення поруки є помилковим, воно не відповідає обставинам справи, суперечить умовам договорів та не узгоджується з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
Також необґрунтованими є доводи апелянта в тій частині, що положення п.4.5 договору поруки не могли бути застосовані судом першої інстанції при вирішенні даного спору, оскільки договір поруки є чинним і, відповідно, його положеннями правомірно керувався суд при вирішенні даного спору.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: