АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3801/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія:  2, 6 Голосій А.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вініченко Б.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Храпка В.Д.

суддів Вініченка Б.Б., Карпенко О.В.

при секретарі Наконечній М.М.

            з участю адвоката       ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про демонтаж самовільно встановленого паркана.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши ОСОБА_7 та його адвоката, колегія суддів, –

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8  звернувся до суду з  позовом  до ОСОБА_7 про демонтаж самовільно встановленого паркана.

Свій позов позивач обґрунтовував тим, що він 8 квітня 1981 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1. По сусідству знаходиться житловий будинок № 294, що належав покійному батькові позивача, який за життя при забудові житлового будинку порушив генеральний план і побудував будинок на відстані 4, 5 м від будинку позивача, а не на відстані 10 м як передбачено генпланом. На даний час власником жилого будинку садибного типу по АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, який у 2008 році поставив паркан на відстані меншій ніж 3 м від будинку позивача, що унеможливлює належним чином обслуговувати присадибну земельну ділянку. Звернення позивача до Городищенської міської ради та Городищенської ради не дали бажаних результатів. Позивач неодноразово звертався і до ОСОБА_7 з пропозицією вирішення спору у позасудовому порядку, проте той відмовлявся прийняти паркан, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 демонтувати самочинно зведений паркан між власним житловим будинком садибного типу по АДРЕСА_1 та житловим будинком садибного типу по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 – 8,50 грн. судового збору, 37,50 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 800 ( вісімсот) грн. витрат на правову допомогу.

    Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 понесені судові витрати та витрати по оплаті послуг адвоката на стадії апеляційного провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга  підлягає до задоволення.

Згідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

П.1 ст.3 ЦПК України передбачено право кожної особи, в порядку, встановленому цивільно-процесуальним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Задовільняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідач без відповідного дозволу побудував паркан між будинковолодіннями сторін, порушив правила добросусідства.

При цьому судом не враховані вимоги п.3.1.14.6 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 р. "Про затвердження правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)" та п.4.9 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000 р. "Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", що паркан відноситься до категорії тимчасових споруд і на будівництво яких не потрібний дозвіл компетентних державних органів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав суду доказів про те, що між будинковолодіннями сторін землевпорядними органами Городищенського району виносились межі на місцевості в натурі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, ст.ст. 313-314 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовільнити.

            Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2010 року скасувати.

    ОСОБА_8 відмовити в задоволенні позовних вимог.

    Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати – 800 грн. за оплату послуг адвоката.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: підпис

Судді:          підписи

Згідно з оригіналом

Суддя                                         Б.Б.Вініченко