справа №2-1762/10

                                      категорія 22

 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого судді – Лемешко А.С.,

при секретарі  - Пус М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події,

                           ВСТАНОВИВ:

    Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про відшкодування  матеріального збитку, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події в сумі 4458,13 гривень, моральної шкоди в сумі 5000 гривень на користь ОСОБА_1 та 10000 гривень на користь ОСОБА_2, а також судових витрат в розмірі 37,5 гривень уожному, вказуючи, що 11.02.2007 року з вини відповідача позивачу ОСОБА_2 були причинені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона тривалий час знаходилася на лікуванні, погіршився стан її здоров’я, у зв’язку з чим вона отримала значний моральний стрес, а позивач ОСОБА_1 понесла матеріальні затрати у вказаному розмірі і моральну шкоду, яку просять стягнути з відповідача.

Представник позивачів – ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4458,13 гривень, моральної шкоди 5000 гривень та судових витрат в розмірі 37,5 гривень, на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди – 10000 гривень та судові витрати в розмірі 37,5 гривень.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи, що винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної події він визнаний не був, тому вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторону, представника, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтованними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі  з наступних  підстав.

     Судом встановлено, що 11 лютого 2007 року о 13-50 год. водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 в районі зупинки суспільного транспорту «Совхоз ОСОБА_6» скоїв наїзд на неповнолітнього пешехода ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину позаду мікроавтобуса, що зупинився. Внаслідок наїзду потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

      Постановою  старшого слідчого по ВВС ОРДТП СУ УМВС України в м. Севастополі від 16.11.2009 року кримінальна справа, порушена за фактом порушення безпеки дорожнього руху особою, керуючим транспортним засобом за участю пешехода ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3 було закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст.. 286 ч.2 КК України.

      Згідно до акту судово-медичного дослідження №1273 від 23.07.2007 року у неповнолітньої ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: ушиб головного мозгу середнього ступеню тяжкості, субарахноідальне кровоізліяння, епідуральна гематома лобної області, лінейний перелом лобної кості, ушиби та ссадіни пояс нічної області, які за ознаками небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких.

      Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд виходив з того, що жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої чинності. Суд оцінює докази, виходячи із свого внутрішнього переконання, яке засновано на всесторонньому, повному, обьєктивному та безпосередньому вивченні доказів, що є в матеріалах справи.

      Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

      Виходячи з положень ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

На підставі ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

      Відповідно до ч.1 ст.1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування,

Постійний догляд, посилене харчування тощо.

      У суду немає достатніх підстав сумніватися щодо понесених позивачем ОСОБА_1 матеріальних витрат на суму 4458,13 гривень, з яких: 444,52 гривень на медикаменти та предмети уходу, 2505,89 гривень на додаткове харчування, 1149,09 гривень на санаторно-курортне лікування, 332 гривень – вартість проїзду до місця лікування та назад, 26,64 гривень - оплата послуг управління статистики, які підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

      Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висувають вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень та 10000 гривень відповідно, посилаючись на те, що внаслідок аварії вони отримав великий психологічний стрес, який стався із-за опасання за життя малолітньої ОСОБА_2, її стан здоров’я, був порушений звичний життєвий устрій їх сім’ї, зірваний учбовий процес дитини, що значно сказалося на її моральному стані.   Суд приймає таке обґрунтування моральної шкоди, і вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачів заявлені вище суми.

      Враховуючи положення діючого законодавства ч.5 ст. 1187 ЦК України, ст. 1167 ЦК України – на момент заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки відповідачка ОСОБА_2 була малолітньою, тому її вина при розгляді справи судом не враховується.

      Враховуючи, що рішення ухвалюється на користь позивачів, які звільнені від сплати судових витрат, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі  119 гривень, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень 50 копійок кожному.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212,213,214 ЦПК України, ст.ст. 1166,1167,1168,1187,1195,1199 ЦК України, суд

                            ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2– задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – 4458 гривень 13 копійок,  моральної шкоди – 5000 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень 50 копійок.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень 50 копійок.

    Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 119 гривень.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний трок з моменту проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий – суддя:                 /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду  м. Севастополя                                             А.С. Лемешко