Справа № 2-1004/10

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я  

                                                            ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Ковель                                                                                                          22 червня 2010 року                                                    

               Ковельський міськрайонний суд під головуванням

               судді                                                Панасюка С.Л.

               за участю секретаря                       Віндюк  Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за   позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про перерахунок одноразової грошової допомоги,                                                                        

                                                                        в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовами про перерахунок одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду позовні заяви об'єднані для спільного розгляду.

Позивачі зазначили, що під час проходження кожним з них військової служби настала пов’язана з нею інвалідність, у зв’язку з чим кожен з них отримав право на одноразову грошову допомогу. Така допомога була визначена кожному з них в розмірі 36-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років. Інші види грошового забезпечення не були враховані. Відповідачі керувались при цьому постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року « Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», якою встановлені такі обмеження. Однак, згадана постанова у цій частині суперечить Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначений склад грошового забезпечення військовослужбовців, і Кабінет Міністрів не вправі його звужувати.  Згідно того ж Закону нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Отже, відповідачі при призначенні та виплаті допомоги мали керуватись названим Законом, а не згаданою постановою Кабінету Міністрів. Позивачі, після уточнення позовних вимог, просять зобов’язати відповідачів провести перерахунок допомоги з врахуванням усіх отримуваних ними видів грошового забезпечення і виплатити їм різницю між перерахованою і отриманими ними сумами допомоги.

Відповідачі позов не визнали повністю і заперечили його тим, що доводи позивачів необгрунтовані і підстав для перерахунку кожному з них допомоги немає.

Вимоги кожного з позивачів слід задовольнити повністю.

Під час проходження військової служби кожним з позивачів настала пов’язана з нею інвалідність, у зв’язку з чим кожен з них отримав право на одноразову грошову допомогу згідно ст.16  Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».  Така допомога була визначена кожному з них в розмірі 36-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років. Інші види грошового забезпечення, зокрема, надбавка за доступ до державної таємниці, надбавка за безперервну службу, премія, не були враховані. Зазначені обставини визнані відповідачами, а тому є доведеними.

Відповідачі, пояснюючи такі свої дії, посилаються на постанову Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року « Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», якою обмежено види грошового забезпечення, які враховуються при виплаті одноразової грошової допомоги.

Однак, таке посилання не ґрунтується на законі.

Згадана постанова у цій частині суперечить Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначений склад грошового забезпечення військовослужбовців, і Кабінет Міністрів не вправі його звужувати.

А саме, згідно ч.2 ст.9 згаданого Закону до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу,                                        надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Не враховані відповідачами види грошового забезпечення:  надбавка за доступ до державної таємниці, надбавка за безперервну службу, премія,   мають постійний характер, і разом становлять більше половини усього грошового забезпечення. Їх неврахування за таких обставин призводить до істотного і невиправданого звуження права кожного з позивачів на соціальний захист.

Твердження відповідачів, що Кабінет Міністрів, встановлюючи згадані обмеження, керувався наданим йому законом правом встановлювати порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, не заслуговує на увагу. Кабінет Міністрів, визначаючи такий порядок і умови, не вправі допустити істотне і невиправдане звуження захищеного законом права військовослужбовців на соціальний захист.

Згідно ч.ч.2,3 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому відповідачі, обчислюючи одноразову грошову допомогу кожному з позивачів, порушили засади пріоритету законів над підзаконними актами, діяли протиправно, порушили право кожного з позивачів на належний соціальний захист.

Відповідачі мали при визначенні одноразової грошової допомоги кожному з позивачів враховувати усі отримувані ними за останньою посадою види грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з надбавкою за доступ до державної таємниці, надбавкою за безперервну службу, премією.

Посилання відповідачів на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених допомог у таких розмірах є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідачі у будь-якому випадку повинні були нарахувати допомоги у встановленому законом розмірі, виплата ж цих допомог  у повному розмірі могла бути проведена після збільшення бюджетних асигнувань або ж у наступних бюджетних періодах.

Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачів, вважає, що для  відновлення останнього необхідно і достатньо зобов'язати відповідачів  провести перерахунок допомоги з врахуванням усіх отримуваних кожним з позивачів за останньою посадою видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з надбавкою за доступ до державної таємниці, надбавкою за безперервну службу, премією  і виплатити їм різницю між перерахованою і отриманими ними сумами допомоги.

Керуючись ст. ст.10, 11 60, 61, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 223  ЦПК України, на підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ч.ч.2,3 ст.1-2, ч.2 ст.9, ст.16  Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

                                                     в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про перерахунок одноразової грошової допомоги  задовольнити повністю.

Зобов'язати Міністерство оборони України та Волинський обласний військовий комісаріат провести ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги, призначеної у відповідності зі статтею 16  Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,   з врахуванням усіх отримуваних ним за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з надбавкою за доступ до державної таємниці, надбавкою за безперервну службу, премією,  і виплатити йому різницю між перерахованою і отриманими ним сумами допомоги.

Позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про перерахунок одноразової грошової допомоги  задовольнити повністю.

Зобов'язати Міністерство оборони України та Волинський обласний військовий комісаріат провести ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги, призначеної у відповідності зі статтею 16  Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,   з врахуванням усіх отримуваних нею за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з надбавкою за доступ до державної таємниці, надбавкою за безперервну службу, премією,  і виплатити їй різницю між перерахованою і отриманими нею сумами допомоги.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд в такому порядку:

заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду  може  бути подано  протягом  десяти  днів з дня  проголошення  рішення;

апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається  протягом  двадцяти  днів   після подання заяви про  апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву  не було подано. Якщо було подано заяву про  апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга не була подана у  встановлений строк, рішення суду набирає  законної  сили після  закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                            С.Л. ПАНАСЮК