Справа № 2-1000/10

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

  м. Ковель                                                                                                          21 червня 2010 року                                                    

               Ковельський міськрайонний суд під головуванням

               судді                                                Панасюка С.Л.

               за участю секретаря                       Віндюк  Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за   позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області   про перерахунок пенсії,

                                                                        в с т а н о в и в :

                ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області з позовами про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

              Ухвалою суду позовні заяви об'єднані для спільного розгляду.

Позивачі зазначили, що вони є інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ОСОБА_1 є інвалідом II групи, а ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи), а тому повинні отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної кожному з них пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивачі просять визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки за час від 01 червня 2007 року до 01 травня 2010 року.

Відповідач позов не визнав повністю і заперечив його тим, що доводи позивачів необгрунтовані і підстав для перерахунку кожному з них пенсії немає.

Вимоги кожного з позивачів слід задовольнити частково.

Кожен з позивачів належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС,  є інвалідом II групи (ОСОБА_2.), інвалідом ІІІ групи ОСОБА_3.

Відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам II групи, призначається державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІІ групи - 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач за час з 01 червня 2007 року до 31 грудня 2007 року обчислював пенсії позивачам, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1,  -  19,91 грн.

В той же час, розмір мінімальної пенсії має визначатися виключно Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.5 цього Закону). Кабінет Міністрів України своїми постановами визначати цей розмір не вправі. Він вправі визначати лише порядок обчислення пенсії (ч.5 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Положення частини третьої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки законом не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Тим більше, що пенсії кожному з позивачів призначалися не лише на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а й на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (останній абзац ст.55 Закону).

Відповідач за час з 01 січня 2008 року до 01 травня 2010 року обчислював пенсії позивачам, виходячи з розмірів, встановлених підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а після визнання цих змін такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, – згідно з постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року.

За період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відповідач правомірно визначав розміри пенсій кожному з позивачів, керуючись діючим у цей період, зазначеним вище, законом. Однак, після визнання цього закону неконституційним – у періоді з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року з підстав, викладених вище, не вправі був керуватися постановами Кабінету Міністрів України.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Тому відповідач, обчислюючи пенсії кожному з позивачів, у періодах з 01 червня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року  порушив засади пріоритету законів над підзаконними актами, діяв протиправно, порушив право кожного з позивачів на належний соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України.

Відповідач мав у цих періодах  при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовувати розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідач у будь-якому випадку повинен був нараховувати пенсії у встановленому законом розмірі, виплата ж цих пенсій у повному розмірі могла бути проведена після збільшення бюджетних асигнувань або ж у наступних бюджетних періодах.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.                                    

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Оскільки кожному з позивачів слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачів, вважає, що для  відновлення останнього необхідно і достатньо зобов'язати відповідача провести перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності кожному з позивачів у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік,  у періодах з 01 червня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року, і виплатити кожному з позивачів різницю між перерахованою і отриманими ними сумами пенсій.

Для вказаної мети немає потреби покладати на відповідача обов'язок надалі нараховувати  пенсії  у  вказаному порядку.  Відповідач має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей обов'язок покладений на відповідача Конституцією України і рішення суду для його підкріплення не потрібне.

              Кожен з п озивачів не пропустив строку звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

На користь кожного з позивачів слід стягнути по 37 грн. понесених ними витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, надмірно сплачена кожним з них сума цих витрат підлягає поверненню на підставі їхніх заяв.

Кожен з позивачів підтвердив належними документами понесення витрат на правову допомогу в сумі 500 грн. Вказана сума, виходячи з обсягу і складності наданих кожному з позивачів юридичних послуг, є розумною і підлягає до стягнення з відповідача.  

Керуючись ст. ст.10, 11 60, 61, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 223  ЦПК України, на підставі ч.2 ст.19, ст.46 Конституції України ,   ст.ст.50, 54, 55, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.2 ст.5, ст.28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008, суд

                                                           в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про перерахунок пенсії задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області провести ОСОБА_1 перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік,  у періодах з 01 червня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року, і виплатити йому різницю між перерахованою і отриманими ним сумами пенсій.

У проведенні ОСОБА_1  такого ж перерахунку та виплати за період  з  01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відмовити.

У решті вимог ОСОБА_1  відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про перерахунок пенсії задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області провести ОСОБА_2 перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік,  у періодах з 01 червня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року, і виплатити йому різницю між перерахованою і отриманими ним сумами пенсій.

У проведенні ОСОБА_2  такого ж перерахунку та виплати за період  з  01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відмовити.

У решті вимог ОСОБА_2  відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області  в користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 37 (тридцять сім) грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області  в користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 37 (тридцять сім) грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області  в користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 500 (п’ятсот) грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області  в користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу справи в сумі 500 (п’ятсот) грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області  в дохід держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. (за вимогами ОСОБА_3).

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області  в дохід держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. (за вимогами ОСОБА_3).

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд в такому порядку:

заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду  може  бути подано  протягом  десяти  днів з дня  проголошення  рішення;

апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається  протягом  двадцяти  днів   після подання заяви про  апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву  не було подано. Якщо було подано заяву про  апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга не була подана у  встановлений строк, рішення суду набирає  законної  сили після  закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                            С.Л.ПАНАСЮК