Справа № 2-89/2010 р.

    Р І Ш Е Н Н Я

                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      1 листопада 2010 року                   Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

    головуючої, судді Капацин Л.В.

    при секретарі Політанській Т.М.

    з участю адвокатів  ОСОБА_1, ОСОБА_2

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Могилів-Подільський Вінницької області в приміщенні міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

                      В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що йому на праві особистої приватної власності належить 13/20  частин, або 65% домоволодіння АДРЕСА_1 7/20 частин, або 35 %  вказаного домоволодіння належить ОСОБА_4 До зазначеного будинку відведена земельна ділянка, загальною площею 1074 кв. м.. Проте ОСОБА_4 обмежує позивача в належному йому землекористуванні, стверджуючи, що йому  належить частка земельної ділянки набагато менша за частку ОСОБА_4 Позивач  просить визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1074 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 та виділити йому в особисте користування 2\3 частки вказаної земельної ділянки площею 716 кв.м., відповідачу відповідно – 358 кв.м., стягнути на його користь всі судові витрати понесені по справі.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, його представники ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_1 позов підтримали і просять його задовольнити, суду пояснили, що у 1999 році позивач придбав у приватну власність 13/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1, 7/20 частин цього ж домоволодіння придбав ОСОБА_4 До зазначеного будинку відведена земельна ділянка, загальною площею 1074 кв. м. Між сторонами склались неприязні відносини через те, що на думку позивача  ОСОБА_4 намагається поділити спірну земельну ділянку на свій розсуд, значно обмежуючи  позивача в належному йому праві землекористування. Відповідач свою частину будинку зніс та побудував новий будинок, на який на даний час немає правовстановлюючих документів. Вважають, що вказана земельна ділянка була закріплена за ОСОБА_6, який був первісним власником  даного домоволодіння, згідно свідоцтва про денаціоналізацію домоволодіння, виданого Могилів-Подільським міськкомунгоспом  4 жовтня 1927 року  № 668 з нормою земельної ділянки 1289 кв.м.  2 грудня 1952 року комісією Могилів-Подільського виконкому міської ради депутатів трудящих  було зареєстровано за  ОСОБА_6 земельну ділянку в розмірі 910 кв. м., а 560 кв.м.  - визнано надлишком і зараховано в міський земельний фонд та передано в тимчасове користування ОСОБА_6 Позивач та його представники просять розділити спірну земельну ділянку по  другому варіанту  повторної судової будівельно-технічної експертизи, виділивши позивачу 514 кв.м. земельної ділянки, а відповідачу відповідно 523 кв. м., залишивши 110 кв.м. у спільному користуванні сторін, а також стягнути з відповідача всі понесені позивачем судові витрати.

     Представники відповідача ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_2 позов не визнали, суду пояснили, що згідно договору купівлі-продажу  від 23 жовтня 1999 року ОСОБА_4 купив 7/20 частин житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 Розмір земельної ділянки, що закріплена за домоволодінням, в договорі не вказаний. В тому ж році позивач надав йому дозвіл на будівництво нового будинку на сумісній земельній ділянці. На підставі рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 280 від 10.11.1999 року та дозволу на виконання будівельних робіт № 58 від 23.12.1999 року Могилів-Подільської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю він розпочав будівництво індивідуального жилого будинку по АДРЕСА_1, на який на даний час оформлення документів не завершено. Представники відповідача стверджують, що правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку відсутні. При цьому вони вважають безпідставними посилання позивача на   свідоцтво про денаціоналізацію домоволодіння, видане Могилів-Подільським міськкомунгоспом  4 жовтня 1927 року  № 668, так як цей документ лише підтверджує право первісного власника ОСОБА_6  на зазначене домоволодіння, і не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, тим більше що її розмір, зазначений у цьому документі, не співпадає з тим, який на даний час перебуває у фактичному сумісному користуванні сторін. Також, на думку представників відповідача, не є правовстановлюючим документом заключення комісії Могилів-Подільського виконкому міської ради депутатів трудящих від 2 грудня 1952 року, згідно з яким комісія пропонує зареєструвати за  ОСОБА_6 земельну ділянку в розмірі 910 кв. м., а надлишок 560 кв.м.  – зарахувати  в міський земельний фонд та передати в тимчасове користування ОСОБА_6, оскільки це є висновком комісії, яке мало б бути затверджено рішенням міської ради. Крім того, при огляді оригіналу зазначеного заключення встановлені не оговорені виправлення усіх цифр, що визначають розміри земельних ділянок, документ підписаний лише одним з трьох членів комісії, на ньому відсутня печатка і дата.  Представники відповідача просять в позові відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача всі понесені ним судові витрати.

    Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача  Могилів-Подільської міської ради Кирилюк А.В. суду пояснила, що розподіл земельної ділянки, яка  знаходиться в м. Могилеві-Подільському по вул. Покровська, 4 між співвласниками неможливий в зв’язку з тим, що  правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку належним чином не оформлені.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона в якості експерта Вінницького відділення КНДІСЕ  проводила судову будівельно-технічну експертизу, надавши можливі варіанти розподілу земельної ділянки  АДРЕСА_1 з урахуванням ідеальних та реальних часток власності кожного співвласника цього будинковолодіння.  Експертиза проводилась методом співставлення результатів  візуального та інструментального  обстеження, при цьому правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку в інвентаризаційних справах немає, тому запропоновано лише один варіант розподілу спірної земельної ділянки виходячи з того, що  у фактичному користуванні  співвласників   на даний час знаходиться земельна ділянка, загальною площею 1037 кв. м.

    Свідок  ОСОБА_11- начальник відділу Держкомзему у м.  Могилеві-Подільському, суду показав, що земельний спір між сторонами розглядався на комісії по земельним спорам, при  цьому  сторонам було рекомендовано звернутися до суду. Наскільки йому відомо, у 1950-тих роках працювали комісії Могилів-Подільської міської ради депутатів трудящих , які на основі виміру  земельних ділянок встановляли норми  площі земельних ділянок під денаціоналізовані домоволодіння, надлишок зачислявся до міського земельного фонду і  залишався в тимчасове користування землекористувачу терміном на 25 років.

    Свідок  ОСОБА_12- начальник Могилів-Подільського МБТІ, суду показав, що працівники БТІ при визначенні, чи є надлишки землі у конкретного землекористувача,  користуються  висновками комісій, які працювали в 1950-х роках, а також поквартальними планами, в склад яких входить конкретна земельна ділянка. В деяких випадках такі висновки комісії затверджені рішеннями міськвиконкому. Оригінал заключення комісії Могилів-Подільського виконкому міської ради депутатів трудящих від 2 грудня 1952 року по земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться у папці по кварталу №56 в МБТІ, у матеріалах інвентаризаційної справи воно відсутнє. Хто саме робив виправлення у тексті цього документу, йому невідомо. Рішення виконкому про затвердження вказаного заключення в документах МБТІ немає.

    Суд, вислухавши сторони та їхніх представників, представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача,  показання свідків, дослідивши матеріали цивільної та інвентарізаційних справ, поквартального плану №56 м. Могилева-Подільського, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з договором купівлі-продажу від 23.10.1999 року  ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_4 купив 7/20 частин жилого будинку з відповідною часткою надвірних  будівель, що знаходиться  в м. Могилеві-Подільському по АДРЕСА_1 (а.с.4). Також згідно із договором купівлі-продажу від 23.10.1999 року  ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_3 купив 13/20 частин жилого будинку з відповідною часткою надвірних  будівель, що знаходиться  в м. Могилеві-Подільському по АДРЕСА_1 (а.с.5).

З змісту згаданих договорів вбачається, що розмір земельної ділянки, на якій розташований  жилий будинок АДРЕСА_1 не зазначений.

Відповідно до витягу з  рішення виконкому Могилів-Подільської міської ради № 280 від 10.11.1999 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1. Крім того було надано дозвіл № 58 від 23 грудня 1999 року  на виконання будівельних робіт Могилів-Подільською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.39,34).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 171/172 від 17 березня 2010 року вбачається, що варіант № 1 встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 1037 кв. м. запропонований експертом виходячи  з розміру земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні між співвласниками 65/100 та 35/100 ідеальних часток. (а.с.51-57). При цьому експерт зазначила, що в матеріалах цивільної справи№2-89/2010р.та матеріалах інвентаризаційних справ №2991 та № 3091 відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку (а.с.52), що підтвердила експерт ОСОБА_10 і в судовому засіданні. Висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1078 від 14 липня 2010 року щодо можливих 4 варіантів встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою також ґрунтується на розмірі  земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні  сторін (а.с. 110- 119).

Суд не може визнати обґрунтованими доводи позивача та його представників щодо визнання правовстановлюючим документом на спірну земельну ділянку заключення комісії Могилів-Подільської ради депутатів трудящих, яка діяла на підставі постанови виконкому Могилів-Подільської ради депутатів трудящих №766 від 02.12.1952 року та на основі обміру земельної ділянки № 4 по вул. Селянина  та згідно діючому законодавству  про порядок встановлення норм  розміру земельних ділянок під денаціоналізованими домоволодіннями  та вилучення залишків від 17.02.1924 року, запропонувала: 1.залишок земельної ділянки в розмірі 560 кв.м. вилучити і зарахувати в міський земельний фонд; 2. зареєструвати земельну ділянку в розмірі 910 кв.м. за ОСОБА_6; 3. .залишок земельної ділянки в розмірі 560 кв.м.   залишити в тимчасове користування користувачу (а.с.142).  При цьому суд погоджується з твердженням представників відповідача стосовно того, що це лише пропозиції комісії, які мали б бути затверджені рішенням міської ради. Крім того, заключення має не оговорені виправлення усіх цифр, що визначають розміри земельних ділянок, документ підписаний лише одним з трьох членів комісії, на ньому відсутня печатка і дата.

 Свідоцтво про денаціоналізацію домоволодіння, видане Могилів-Подільським міськкомунгоспом  4 жовтня 1927 року  № 668 , також не може бути визнано судом як правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку,  оскільки воно підтверджує право власності ОСОБА_6 на домоволодіння АДРЕСА_2 проте, земельну ділянку розміром 1289 кв.м. йому тимчасово передано в користування, до закріплення земель за денаціоналізованими будівлями в постійне користування (а.с.14 інв. справи №3091).

Таким чином, дослідивши зібрані докази по справі, суд дійшов висновку, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, про встановлення порядку користування якою просить позивач, які б підтверджували статус цієї земельної ділянки, відсутні, а тому  позов задоволенню не підлягає.    

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь відповідача понесені останнім судові витрати на правову допомогу, які підтверджені документально (а.с.134,135).

    На підставі ст.ст.87, 88,92,95,96 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                          В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою -  відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4

судові витрати в сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн.    

    На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

    Повний текст рішення виготовлений 5.11.2010р.

                                                                 Суддя