Копія

Справа № 1-197/10                                                      

                                                                            В И Р О К

                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року  Кам»янка-Бузький районний суд Львівськоі області у складі :          головуючого-судді    Самсіна М.Л.

при секретарі             Лазаревій Г.М.

за участю прокурора   Пайтри А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м.Кам»янка-Бузька  в залі суду справу про обвинувачення

   ОСОБА_2,

   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, раніше судимого, останній раз 25.10.2010 року Кам»янка-Бузьким районним судом Львівської області за ст.185 ч.2 КК України,

    ОСОБА_3,

    ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимий,    

за ч. 2 ст. 185 КК України,        

                           в с т а н о в и в :

    ОСОБА_2, будучи декілька разів судимий, зокрема 07.08.2008 року Кам»янка-Бузьким районним судом за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України на строк 3 роки 6 місяців позбавлення волі на основі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з іспитовим терміном 3 роки, на шлях виправлення не став, а знову вчинив аналогічний злочин.

    Так, 05 травня 2010 року ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп»ягніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3, маючи умисел на викрадення чужого майна, таємно викрали п»ять металевих стовпчиків вартістю триста п»ятдесят гривень шістдесят копійок, якими була загороджена територія, яка розташована по АДРЕСА_2, що в с. Великосілки Кам»янка-Бузького району Львівської області, що належить громадянці ОСОБА_4.

    ОСОБА_3 05 травня 2010 року, перебуваючи у стані алкогольного сп»ягніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, маючи умисел на викрадення чужого майна, таємно викрали п»ять металевих стовпчиків вартістю триста п»ятдесят тривень шістдесят копійок, якими була загороджена територія, яка розташована по АДРЕСА_2, що в селі ОСОБА_1»янка-Бузького району Львівської області, що належить громадянці ОСОБА_4.

    У відкритому судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнав повністю та після роз»яснення йому змісту ст. 299 КПК України пояснив, що в с. Великосілки Кам»янка-Бузького району він проживав із своєю матір»ю ОСОБА_5 та бабцею ОСОБА_6. На цей час він офіційно ніде не працював, кошти для прожиття заробляв працюючи різноробочим на будовах в м. Львові. Неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності. 05.05.2010 року, близько 12.00 год. він прийшов додому до свого знайомого ОСОБА_3, з яким у приміщенні літньої кухні, став розпивати спиртні напої. Під час того ОСОБА_7 він повідомив, що йдучи до нього додому на вулиці він зустрів осіб циганської національності, які мікроавтобусом білого кольору, марки та номерного знаку якого він не пригадує, по селі скупували металобрухт чорних металів і, щоб отримати кошти для придбання алкогольних напоїв, можна їм здати будь-який металобрухт. В цей час в приміщенні літньої кухні він побачив ножівку для металу та запропонував ОСОБА_7, що даною ножівкою можна скористуватись, тобто перерізати металеві стовпчики, якими загороджена не охоронювана територія колишньої тракторної бригади, що розташована неподалік будинку ОСОБА_3 На дану пропозицію ОСОБА_3 добровільно погодився та взявши дану ножівку обоє вони пішли вулицею, що розташована з північної сторони тракторної бригади на поле, що зі східної сторони, де стали ножівкою перерізати стовпці. Ножівкою стовпці перерізав він, а ОСОБА_3 дані стовпці підтримував. Зрізали вони всього близько п»яти стовпчиків зеленого кольору, довжиною близько 2 метри кожен, затративши на це до 30 хвилин. Зрізані стовпці вони обоє помістили собі на плечі та понесли їх вулицею в напрямку кафе-бару «Руслан», де біля будинку ОСОБА_8 перестріли осіб циганської національності, які скуповували металобрухт та запропонували їм купити стовпчики. Дані особи стовпці не зважували, а запропонували йому за них 50 гривень, на що він погодився. ОСОБА_7 він надав лише 10 гривень і залишок в сумі 40 гривень на протязі тижня він розтратив на сигарети. Загальна вага стовпчиків становила близько 30-40 кілограм. Сказати про те, де знаходиться ножівка, якою він перерізав стовпчики, він не може, можливо її він залишив на місці скоєння злочину. На початку червня 2010 року до нього додому прийшов ОСОБА_9, який являється власником території, звідки він викрав стовпці, який йому повідомив, що у вчиненні крадіжки 5 металевих стовпчиків підозрює саме його, а тому останньому він зізнався у скоєнні даного злочину та пообіцяв, що на протязі трьох днів поверне йому стовпчики. Оскільки стовпчики він продав невідомим особам, а тому своєї обіцянки перед ОСОБА_9 він не дотримав, так як стовпчиків у нього не було. Підсудний ОСОБА_2 у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

    У відкритому судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав повністю та після роз»яснення йому змісту ст. 299 КПК України пояснив, що на даний час він офіційно ніде не працює, кошти на прожиття заробляє виконуючи різноманітні будівельні роботи односельчанам. На початку травня 2010 року, точної дати він не пригадує, в обідню пору до нього додому прийшов його знайомий ОСОБА_2, житель с. Великосілки, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності, з яким у своєму будинку він став випивати алкогольні напої. Під час розпиття алкогольних напоїв ОСОБА_2 до нього сказав, щоб він пішов разом з ним на територію колишньої тракторної бригади, що розташована в с. Великосілки Кам»янка-Бузького району, оскільки він хоче викрасти металеві стовпчики з огорожі, щоб їх кому-небудь продати, і таким чином отримати кошти для купівлі алкогольних напоїв. Оскільки напередодні в своєму будинку в кухонній кімнаті він встановлював вагонку, то ОСОБА_2 в будинку взів ножівку для металу та сказав до нього, що даною ножівкою він буде зрізати металеві стовпчики. Оскільки він перебував у стані алкогольного сп»ягніння, а тому на пропозицію ОСОБА_2 він погодився та разом з останнім вийшов з будинку та пішли обоє у напрямку тракторної бригади. Коли вони підійшли до даної території, то бічною вуличкою, яка розташована з північної її сторони пішли в напрямку поля, що зі східної сторони території, де ОСОБА_2 ножівкою для металу став перерізати стовпці, а він їх підтримував. Як зазначив підсудний ОСОБА_3, коли вони перерізали стовпці їх ніхто не бачив та до них ніхто не підходив, на територію тракторної бригади вони не заходили, а сховались в бадилі, де стали перерізати стовпчики. Сказати скільки саме часу вони затратили для того, щоб зразати стовпці він не може, оскільки цього не пригадує, однак пригадує, що ОСОБА_2 зрізав п»ять стовпчиків довжиною приблизно по 2 метра кожен, які були пофарбовані у зелений колір. Коли вони зрізали дані стовпчики, то поклали їх кожен собі на плече, і таким чином тою ж самою дорогою, якою прийшли на дане місце, понесли стовпчики в сторону кафе-бару «Руслан» де цього ж дня ОСОБА_2 бачив осіб циганської національності, які скуповували металобрухт. Даних  осіб вони зустріли біля господарства ОСОБА_8, місцеві жителі його кличуть Тютюнник. Осіб циганської національності було двоє чоловіків, віком приблизно 25-30 років, останні їздили автомобілем типу «бус» білого кольору, однак марки, державного номерного знаку даного автомобіля він не запам»ятав. З останніми він не розмовляв, з ними розмовляв ОСОБА_2, однак про що саме йому не відомо. Сказати про те, за яку суму ОСОБА_2 продав стовпці, йому не відомо, однак ОСОБА_2 заплатив йому 10 гривень, які цього ж дня він потратив на алкогольні напої. Загальна вага стовпчиків становила близько 30-40 кілограм, однак особи циганської національності стовпчики не зважували. Підсудний ОСОБА_3 у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

    На підставі зазначених вище доказів суд вважає доведеним пред»явлене підсудному ОСОБА_2 обвинувачення і вірною кваліфікацією вчинення ним злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України.

    Кваліфікуючою ознакою ст. 185 ч. 2  КК України в діях ОСОБА_2 є таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

    На підставі зазначених вище доказів суд вважає доведеним пред»явлене підсудному ОСОБА_3 обвинувачення і вірною кваліфікацією вчинення ним злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України.

    Кваліфікуючою ознакою ст. 185 ч. 2  КК України в діях ОСОБА_3 є таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

    Призначаючи підсудному ОСОБА_2 міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу винного, його посередню характеристику /а.с.72/, щире каяття у вчиненому як пом»якшуючу обставину, вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння, як обтяжуючу обставину, й те, що підсудний ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не відбув покарання за вироком Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 25.06.2010 року й вважає, що міру покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у вигляді позбавлення волі.

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу винного, його посередню характеристику /а.с.73/, щире каяття у вчиненому як пом»якшуючу обставину, вчинення злочину в стані алкогольного сп»ягніння, як обтяжуючу обставину,  вважає, що міру покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи обставити справи та особу підсудного ОСОБА_3, його посередню характеристику /а.с.73/, щире каяття у вчиненому як пом»якшуючу обставину, вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння, як обтяжуючу обставину,  вчинення злочину внаслідок збігу скрутного матеріального становища, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства й вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробовуванням.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд              

                               з а с у д и в :  

    ОСОБА_2 визнати  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України й призначити йому  покарання у виді  2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 25.06.2010 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років.

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – утримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 21 червня 2010 року.

    ОСОБА_3 визнати  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України й призначити йому  покарання у виді  2 (двох) років позбавлення волі.

    На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3  від відбуття покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов»язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.    

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

    Суддя : /підпис/

    З оригіналом згідно.

    Суддя Кам»янка-Бузького районного суду

    Львівської області                                 М.Л. САМСІН